Уперше в промисловому місті Дружківка що на Донеччині відбулося традиційне українське свято обласного масштабу – Івана Купала
Зрання й аж до надвечір’я на березі степової річки Кривий Торець тривала підготовка до сакрального свята, започаткованого нашими прапредками не менш як 10 тис. років тому.

 


Усі учасники заходу не могли не відчути, як Огень Купальський об’єднав енергетику Небесного і Земного, ставши сеї ночі потужним чинником укріплення позицій Правди, Добра і Справедливості; знищення зневіри, непевності й страху в боротьбі із силами зла; як рухливі води природних джерел Рідної Землі набули надзвичайних лікувальних властивостей, зцілюючи душу й тіло…


Донецький обласний художній музей додав до святкового антуражу свою естетичну родзинку – тематичну виставку творів живопису «ПРАПРЕДКІВСЬКЕ – СУЧАСНЕ» нашого краянина Володимира Півня. Барвами карміну, оранжу і кадмію палахкотіли на полотнах купальські кострища, вихоплюючи з темряви то юнаків і дівчат у національних строях, то знаки-символи сивої давнини, а то й чудернацьких міфологічних істот… Попри численні багатолітні заборони, паплюження й замовчування світоглядних засад і обрядовості наших славних прапредків, таки крутиться у Всесвіті й відповідних зображеннях незнищенне Коло Свароже, утримуючи баланс Світла і Темряви в усій багатозначності їхніх проявів…


Виставлені на березі ріки твори, що образно відтворюють дух «забутих предків», неочикувано викликали палкий інтерес публіки: «Що таке Сварга?», «Що означає перехрестя смуг Вогню й Води?», « А навіщо юнак і дівчина перестрибують через кострище?», «Хто такий Чугайстер і що він уособлює?», «За чим сумують дівчата у віночках, тримаючи китиці польових квітів?» тощо. Звісно, автор на всі запитання давав вичерпні відповіді. А в інтерв’ю одному з телеканалів зауважив: «Я щойно пережив і відчув у живому спілкуванні з глядачами істинність теоретичного положення про те, що тематичний твір у відповідному подієвому контексті набуває особливої впливової сили».
Увагу городян і гостей не могла не привернути яскрава й розмаїта орнаментика тканих, плетених і вишиваних виробів вихованців і керівників колективів декоративно-ужиткового мистецтва Центру дитячої та юнацької творчості, смисловим акцентом яких стали триметрові постаті Купайла та Марени (автор – викл. Вікторія Іваненко).
Отже, ми вкотре переконуємося в тому, що мистці зі своїми творами мають якнайчастіше бути в гущі святкових подій, аби через художню образність нести в маси ідею нашої національної самобутності з триєдиним актуальним ключовим символом Світла, Добра і Любові в оновленій цілісній і незалежній Україні.

Директор ДОХМ Наталія Іванченко

Світлини Андрія Півня

Від admin