Не раз задавав собі питання і багато чого не раз для себе відкривав. І ось це ВІДБУЛОСЯ зі мною ВПЕРШЕ – знайомство із цим стилем у фотографії. На перший погляд оголеність на фото виступала надто вже красиво, тому несла естетичне задоволення. Розумієш, що фотографи, це також і художники дійсності однієї миті, які цей стиль у фотографії зародили з середини 19 ст. І всі дотичні до того зуміли просто побачити людську красу і справжність людської природи. І тільки декотрі впевнені у своїй досконалості позують, і дуже часто вони стають красивими завдяки тому, що в них побачив хтось красу… Всі ми красиві, але чи ми маємо когось, хто це бачить???     
Ось що таке НЮ… В МОЇЙ ОБГОРТЦІ РОЗУМІННЯ … ?! Це художня краса оголеного тіла!

Хоч пишу я про цей стиль вперше, але вже зробив свої мистецькі висновки. Адже не все подане, як ню, було НЮ. Але як себе почуває художник, що так багато фотографує оголеність… чи часом його лібідо не втомилося?… Фрейду знати краще.

Стиль НЮ – художній стиль в скульптурі, фотографії, кінематографії, живописі із зображення голого тіла, його частини, інтерпретацій в мистецькому світлі. Але поглянемо саме на фото-ню. Саме стиль цей має свою виразність в чорно-білих роботах найкраще. З допомогою тіні та світла тіло перетворюється на загадку, саме в тінях ховається вся палітра кольорів та розгадка, яку творить для себе  “споглядальник”. Часто у фото додають символіку в позі, в речах, в розташуванні тіл. І теми інтерпретуються від реальності аж до містики (надреальності). Також зображається естетика тіла. Зображення мистецтва природи – людини на фото чи вдало впійманий кадр її з простором стає мистецтвом двічі. Жіночі ню наповнені притяжінням уваги чоловіка, а чоловічі втоптані в рамки грецької скульптури – фізично досконалі. Задній план фото (тло) є темним, сірим тощо, це надає можливість концентрувати увагу на тіло. Але чи це краса – таке зображення? Так чи ні? Обирати Вам! Тіло – є красивим, і оголеність, як це би не звучало, є природнім станом людини. А на фото цей природній стан гармонії заново згадує нас.А ви би роздягнулися перед камерою заради цього???

Фотографії в стилі НЮ можна поділити на ті: де тіні (баланс світла) використовують неначе одяг, для прикриття геніталії та інших частин (це морально прийнятне і є наближеним до естетичного мистецтва доступне всім); та ті, де робиться акцент на геніталії; і ті, що на межі крайньої відвертості та порно. Також виділяємо фото: театральні (нагадують продуману виставу, що не відповідає сьогоденню чи дійсності), побутові (зображення в повсякденній реальності – на ліжку, в кімнаті, партнерська взаємодія людей); інтерпретаційні. Про це далі, бо не обов’язково людина на фото в ню має бути оголена. Тут така заковика, якщо ведеться акцент на тіло, на його сексуальну привабливість чи сексуальне тлумачення чоловічого чи жіночого – це буде також ню. Скажімо одягнутий чоловік, якщо триматиме яйця (два), чи банан із певним натяком, чи іграшкова машина (як тут нижче подано) їде між жіночими ногами, то це ню. Бо інтерпретується частина людського тіла. Навіть фото ширінки з людини може бути ню, як не дивно. Ось воно яке мистецтво – голе і одягнуте!!!!!!!!!  Також бачимо й інтерпретацію як тіла, так і тілесного акту (адже з фр. мови “ню” означ оголеність, а з нім. мови – акт ). Тому поцілунок (часто відвертий), торкання (висловлення жестами плотського бажання), процес кохання, це і буде актом оголеного чи не оголеного тіла і звісно буде НЮ.

Вдалими митцями в цьому стилі є фото-художники, яких для себе можна понетити чи поґуґлити…. Стівен Ріхард, Фелікс Артсман, Влад Гансовський, Андре Бріто, Патрісіо Суарес, Хельмут Ньютон….

Тепер трохи оцінимо їх творчість. У фото-роботах Ньютона вчувається теза “sex sells” не випадково. Робиться відвертий натяк на еротизм. Звісно, це фото-мистецтво, хоча якість і задум геніальні, але надто вже плотське все із низкою жіночих (бува лесбійських) мотивів, і жінки в чоловічому одязі.

Найкраще, коли плотське розкривають з допомогою, повторюсь, тіней, без прямого показу геніталій.  Але часто ню позбавлені природності: люди стають штучними через кілограми гриму, з додатками анорексії, надмірної хтивості. Часте зображення “струнних мотивів” (як в Стіва Ріхарда нище), де тіло натягається, як струна чи лук, а деколи нагадує епілептичні мотиви японського театру із стилем буто (з елементами приземлення та контузій). Зображення незалежного тіла, дає враження, що воно застигає у повітрі чи намагається стати навшпиньки і злетіти. Але саме фото-художник відкриває надреальність і красу тіла в певній формі чи взаємодії форм (людей, людей-речей). Стівен Ріхард дає відсутність панівних чоловічих мотивів, люди (моделі) немов “віднесені вітром”, які намагаються утриматися (за валізу, лампу, дерево чи людину). Присутня красива взаємодія тіл і простору. Зображені мають хороші містичні мотиви, що часом переходять у сюрреалізм творчого бачення. В “картинах” ми бачимо чоловіка із валізою, що робить натяк на містичне. Візуально спостерігаємо, що на моделей діє гравітація не лише вертикальна, а й бокова, що переступає дійсність. Мотиви червоного шарфа на жіночому тілі імітує “останній сором”. Частим є зображення, це піднесеність людини, бажання через залишки води у стрибку зобразити жінку в статиці. Деякі фото наповнені готикою (жінка з примірочним манекеном). Наполовину зодягнене тіло її видається тягарем, де сукня вбачається легким шифоном, що переходить в темряву. Моделі часто сидять, приземлюючи свою незалежність, часто прикриті обличчя, а це примушує ототожнити свій образ когось через власну уяву. Тло фотографій нагадують щось з Рембрандта чи Ґотліба.

Андре Бріто відрізняється від Ріхарда тим, що в нього моделі без єдності тіла і простору (присутній якийсь ефект ембріональності в Ріхарда), тіло має приземлення – точко опори (стіну). Влад Гонсовський – це більше стильної, відвертої еротики, ніж художнього мистецтва.

Що цікаво, більшість зображень є жіночими, тобто жіночі ню, а чоловічі НЮ складають близько 15%. Не знаю, чи бояться роздягатися, чи що…. але жіночі ню наповнюють силою чоловічого глядача найкраще. А щоб не образити і жіночу половину, то подам тут тих 15% чоловічих ню. Хто-зна, може ваші жіночі руки приборкають камеру і ви самі ті 15% збільшите… ВАШЕ ПРАВО ШУКАТИ СОБІ ЖЕРТВ ДЛЯ ДУЛА СВОЄЇ  КАМЕРИ
Ото ж почнемо з найкращого на мою думку. З фото-ню СТІВЕНА РІХАРДА, які поряд із ню Хельмута Ньютона є збалансованою композицією і естетично хороші, хоч приховують деяку  реальність. Зобачте самі….        СМАЧНОГО ПЕРЕГЛЯДУ
(автор тексту – ОЛЕГ СТЕЦЮК) – http://art-needle.blogspot.com/2011/10/blog-post_02.html

                   

Хельмут Ньютон

 

Лавацца 1984 рік

ФЕЛІКС АРТСМАН

 

АНДРЕ БРІТО

 

Інші фото незнані, а для когось прекрасні чи бридкі   
(ЯК КАЖУТЬ – НА ЛЮБІТЄЛЯ)

 

Від admi vik