Стисла довідка.
Нар. 1948 р., член НСХУ з 1980 р. Працює в галузі станкового живопису – тематична картина, пейзаж, натюрморт, останнім часом – у галузі сакрального мистецтва. Учасник всесоюзних, республіканських, всеукраїнських та закордонних виставок.
Тому, хто не любить гомону порожнечі, безпредметної балаканини й самопіарного культуртрегерства, варто звернутися до живописного доробку Володимира Теличка. З погляду психоестетики, його пейзажі та натюрморти створені під знаком Екзистенціального Спокою з вектором Гідності, прагненням гармонії міжлюдських взаємин, природи й соціуму, сфер матеріального виробництва й духовної культури тощо.
Так, у пейзажі «Бузок цвіте» (2003) знаходимо характерний для Майстра хроматичний асонанс (гармонійний перегук кольорів) з домінантою синкретичної плями ультрамарину з кобальтом фіолетовим, а довкіл – усе просякнуте духом бузку… Чутливий поціновувач легко перейде від рецепції зорової в рецепцію запахову…
Мистець не приховує свого оптимістичного світосприймання: вщерть переповнене весняним сонцем подвір’я, де не лише штудерно вигнутий стовбур жерделі, а і знебарвлене вітрами, дощами й спекотою літа дерев’яна брама, живуть в очікуванні червневої тепліні: світло-салатові плями паркану м’яко контрастують із ненав’язливою холодністю ґанку («Квітневий полудень», 2006).
А в медитативному зимовому пейзажі «Самотнє подвір’я» (2003) маємо ефект оживлення предметного світу: під плямою сніжно-розбіленого ультрамарину, що холодить дерев’яну хату, зворушено-турботливо схилилася стара тополя, яка, певно, пам’ятає щонайменше три покоління мешканців цієї оселі. Тривога свинцево-вохристого неба майстерно урівноважена коричнево-зеленим локусом колористичної гами полотна…
Нині, в добу нестабільності й дисгармонії світу, в якому нам випало жити, твори Володимира Теличка – психологічне опертя на шляху гармонізації внутрішнього світу людини.

Володимир Півень

Share