директорка Інституту книги подала у відставку

  • admi vik
  • 20.01.2018
  • Коментарі Вимкнено до директорка Інституту книги подала у відставку

Директорка новоствореного Інституту книги Тетяна Терен учора, 19 січня, написала заяву на звільнення. Своє рішення вона мотивувала непрозорими бюрократичними процедурами та повною відсутністю фінансування структури. 

Про це очільниця Інституту книги написала на своїй сторінці у “Facebook”.

За її словами, замість того, аби продумувати проекти розвитку українського книговидання, вона займалася бухгалтерськими звітностями та “вибиванням” приміщення й обладнання для працівників.

Це було схоже на пастку — від того, що ви не знали, що на вас може чекати, і від того, про що вам свідомо не говорили. В один момент вашою відповідальністю стало все — пізно проведений конкурс, невикористані кошти, оклади 1700-4400 гривень, закладений у бюджет без жодної концепції проект “Цифрова бібліотека” і приміщення, яке з’явилося в Інституту аж у жовтні — без меблів, техніки і ремонту. Коли я розповідала про це колегам-журналістам, показуючи їм “штатку”, свій контракт і Статут Інституту, вони радили піти відразу і не руйнувати свою репутацію. Але саме тоді вийшов текст лекції Ярослава Грицака про нинішнє покоління 30-літніх. Я прочитала, роздрукувала, почепила над столом і заборонила собі на півроку ставити питання: «Для чого?»“, — написала Тетяна Терен.

 

Тетяна Терен наголосила: такі умови не прописувалися під час конкурсу й на створення подібного Інституту потрібно давати не менше року часу і лише на другий рік вимагати результатів. На її думку, це — системна помилка — створювати нові державні структури й не задумуватися, в який спосіб та за який рахунок вони будуть існувати.

Одна людина, три, п’ять можуть працювати в кав’ярнях, але коли їх уже 15, їм потрібні мінімальні умови для роботи. Якщо ця установа вам стратегічно важлива. Хоча Інститут був створений без жодної стратегії, але мова не про стратегію, а про найпростіші потреби будь-якої установи — приміщення і оплату праці. Якщо ж усі ці початкові процеси вирішено покласти на керівника цієї установи, це мало бути прописано в умовах конкурсу“, — додала Терен.

Колишня директорка також вказала на великий системний недолік: для того, аби вирішити певну проблему потрібно постійно порушувати правила чи навіть закон. Наприклад, у неї був вибір — закупити техніку для працівників Інституту за кошти, які виділялися на створення “Цифрової бібліотеки”, чи пустити гроші за призначенням, розуміючи, що 2018-го їх не можна буде освоїти через відсутність часу.-https://ua.newwest.media/article/2018/1/20/ce-bulo-shozhe-na-pastku-direktorka-institutu-knigi-podala-u-vidstavku

Мені шкода, що моя енергія і віра в зміни були використані на далекі від книжок процеси. Але мені було важливо їх завершити, щоб наступному директору не довелося через них проходити. За ці півроку Інститут книги став офіційно зареєстрованою установою. В цієї установи є своє приміщення — з меблями і технікою. В цієї установи є перші члени команди, і з січня в Інститут вже можна набирати повноцінний штат за новими окладами, які принаймні дозволять залучити фахових керівників відділів”, — зазначила Тетяна Терен.

Екс-очільниця Інституту книги додала: в установи також діють сторінки у соціальних мережах, розроблені проекти положень програм “Українська книга” (“Книгофонд”) та “Цифрова бібліотека”, бази контактів та архів матеріалів для майбутнього сайту Інституту, тендер на створення якого колектив повторно оголосив у січні.