Сьогодні наша розмова – з автором дуже жорстких, але неймовірно влучних карикатур на увесь наш український політикум. Хоча, як на мене, це навіть не карикатури, а комікси – ніякого перебільшення, гротеску чи спотворення образів у малюнках Ключника нема. По-моєму, це дуже влучні, майже натуралістичні портрети нашої «еліти».

Жора, ми з тобою спілкувалися рівно рік тому. За цей час ти почав співпрацюєш із політиків?

Ні з ким. Багато було пропозицій, багато хто пропонував співпрацю. Але – ні, не хочу.

А чому?

Я їм не вірю. Хоча є такі, кому симпатизую, ти сама знаєш. Саакашвілі, наприклад. Я вважаю, що цю країну може врятувати тільки правління того, хто не виріс на схемах та «договорняках». Не обов’язково це має бути Міша. Просто він приклад людини, у якої вийшло.

Я пригадую як чотири роки тому, після підписання угоди (Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, підписана 6 березня 2014 в Брюсселі, – ред.) наш «прем`єр-містер Стіна» на пропозицію європейців допомогти з реформами заявив, що «Україна піде своїм особливим шляхом». Ось тоді я зрозумів, що на ідеалах Майдану можна ставити жирну крапку.

…Савченко – це якийсь «броунівський рух». Ось заходиш на сайт прогнозу погоди, читаєш – завтра магнітні бурі. То знаєш, що Савченко завтра щось втне. Ну, це не небезпечна людина для суспільства, я так вважаю.

Вона ж працює на Медведчука.

Та ні, вона працює на людину яка захищає та відстоює інтереси України від ненаситного та кривавого Хуйла. Бо ж не може представляти Україну її ворог. Правда? (сміється). Ну, ляпнула вона, ну, мало у нас хто що ляпає.

У нас закликАли «рєзать майданутих» під триколорами, тепер вони в Раді сидять – і нічого.

Четвертий рік кращі слідчі не можуть знайти в цьому закликів до сепаратизму. У нас 90 відсотків на кухні про люстрацію балакають – від слова «люстра», на якій би всіх повісили. У мене ще чотири роки тому картинка була. «ЛюстроЯЙЦІЯ» називалась. Ну, якщо ваш сайт дозволить, то я її виставлю.

Виставимо.

До речі, ще хто більш небезпечний: Гаврилюк чи Савченко. Коли козак наш став депутатом, я завжди його захищав, казав що це не страшно, що він неосвічений, головне, що на його місце не сів якийсь риг. Думав, хлопець буде «чужому навчатись» і не голосувати в унісон з прахадімцами. А цей «бринзак» всіх неприємно здивував.

Тому й народ став байдужіший. Від усіх цих розчарувань постійних. Немає вже діточок з жовто-блакитними смужками на наплічниках, уже не продаються вишиваночки, магазини закриваються…

Чому?

Бо ту ж саму вишиванку носить прахадімєц-депутат! Пісня «Плине кача» – це для нас про горе, про втрати та біль. А в них – це пісня про здобутки, бо під цю пісню вони стали набагато заможніші. Мені здається, вони на своїх закритих вечорницях за столом її співають, вона йде як застольна в них.

Я вважаю, що гарант нікого не зрадив із виборців своїх. Нікого!

Він як засновник Партії регіонів не зрадив жодного свого виборця. Він ні кого не посадив, нікого не притягнув до кримінальної відповідальності. Він молодець, він свого слова дотримав. Ним можна пишатись…

Людина слова.

Ага (сміється). Скоро нам будуть впарювати, що це, виявляється, не гарант, а «людина з голосом, подібним до голосу Порошенка», обіцяла викласти бруківку на Майдані за свої кошти, потім закінчити АТО за три дні, з 25 травня 2014 року платити військовим тисячу гривень в день і так далі..

Це все фейкові плівки Онищенка.

Да, це все з одної фейкової плівки. А якщо серйозно розібратися… От якщо тебе звинувачують, якщо телеканал Руставі-2 надає матеріали, які свідчать, що ти – агент Кремля. Що має зробить чесна людина?

Ну от якби я був першою людиною в крані і мене б оббрехали – що б я зробив? Збираю всі ці фейки докупи, запрошую кращих незалежних юристів, слідчих, експертів з цілого світу, і вони доводять мою невинуватість.

Але ж тут випадково з’ясовується, що найкращий у світі слідчий, експерт та юрист в одному флаконі живе в Україні і це, – ну так сталося, – президентський кум. Який авторитетно заявляє, що все це фейк. І всьо. Розумієш?

А потім дивуються: а чому ж всі розувірились?

…От поки ми балакаємо, картинка в голові намалювалась…Сидить ціле Міністерство обіцянок. І думають: так, нові обіцянки треба обіцяти… Сама сильна армія! Була вже сама сильна армія… Україночки найкращі! Було вже з україночками… Самий родючий чорнозем! Був вже у нас самий чорний чорнозем… Українці незламні! Було про «незламні». Що ж іще?.. О, помісна церква! Є нова обіцянка! Хто таке обіцяв? Ніхто такого не обіцяв. Тепер я буду обіцяти!

Я думаю, що наша Адміністрація президента саме таким і займається.

Ну так і є, президентська Адміністрація – це таке велике Міністерство обіцянок.

Слухай, ну це ж не смішно.

Смішно. Для мене смішно, коли читаю: дав доручення Марині спекти пасочку. Мені дуже смішно…

А ще було дуже смішно, коли жінка головного кума України, пані Винеси козла сказала в інтерв’ю, що наш гарант розмовляє в побуті тільки українською мовою.

Знаєш, в мене тесть узбек, а теща у мене з козачок донських. Мені було б дуже дивно, якби моя дружина тільки українською мовою розмовляла.

Хоча, можливо Марья, – після того як стала головою українського культурного фонду – дійсно перейшла виключно на українську? (сміється). Але їй самій було смішно зі своєї української, коли вона два рядочки із «Заповіту» Шевченка не могла прочитати

Ти знаєш, ми увечері зайшли у ваш хмельницький ресторан «Жовтневий» (дивна назва як для ресторану, мабуть, ще з радянських часів лишилась), а там – молода дівчина співає хіти російської естради. То ми попросили її перепочити трохи, поки поїмо.

Я помітив: наші діти, хмельницькі, приїжджають в Київ – і воно починає говорити щось по-російськи. Та будь самобутнім, тим більше твоя російська – це ж «гикало»! Може, це з віком пройде. А треба, щоб вони розуміли – це модно, дуже модно бути українцем! От пишуть в соцмережах: «Боже, как нас банят, украинцев-патриотов!» То перестав собі налаштування на українську! Перестав віндовс на українську!

Не люблю Київ, тому що це козломовна столиця незалежної України, я так вважаю. Тому що малоросійщина, як пліснява, захоплює наші міста. Я люблю Львів. Коли я за браком часу сідаю у львівське таксі – приємно спостерігати за таксистом, який, проїжджаючи церкву, набожно хреститься. Там, звичайно, крадуть, як і всюди в країні, але патріотично (сміється).

Я помітив, що українець, который не понимает здесь по-украински, їде в Польщу і відразу намагається хоч на ламаній, але польській говорити, бо хоче сподобатись поляку.

А чому ти тут не хочеш по-українськи говорити? Воно тільки в Карпатах перелякане ходить і «дякую» видавлює з себе. Я вважаю, що людина, яка має вищу освіту і не може скласти нормативний акт на українській мові, – дебіл. Йому треба виписати довідку: «Ти – дебіл. До побачення».

Гадаєш, через цю малоросійщину в собі ми терпимо, як ти кажеш, «прахадімцев» при владі?

От дивися, ти даєш оголошення: «Шукаю менеджера. Вимоги такі-то і такі-то». Приходить менеджер, каже: «Я тобі зроблю все, що ти хочеш і навіть більше, бо я просто офігенний і досвідчений менеджер». «Добре, – кажеш, – я тебе наймаю на роботу». А далі бачиш – час іде, а справа не робиться, ти кажеш тому менеджеру «до побачення». А він у відповідь каже: «Е ні, чувак, п’ять років мене маєш терпіти, а потім вибирай собі нового менеджера». Я людям це пояснюю, а вони сміються. Так президент – той самий менеджер.

Ти ж бачиш  як  наш президент каже: мій народ, моя країна. Чому ж суспільство  цьому толеріє

А немає в телевізорі лідера, а Інтернет читає аж два відсотки населення.

Ми в ямі з лайном хочемо знайти якийсь брильянт.

Але яма ж та сама вже чверть століття. А може й не треба нам взагалі того брильянта, може, міняти щось треба в цій країні? А може, ми все одно малороси? Просто малороси. Які втихаря сидять і дивляться російське кіно, слухають російську музику, танцюють під неї. Я вже чотири роки жодного російського фільму не включив. Ні, «Левіафан» один раз подивився. Все. І яке це щастя! Останнім часом дивлюсь тільки старий Голівуд, отримую масу задоволення. Тепер бачу, скільки сюжетів було вкрадено совєтським кінематографом в Голівуда.

Розкажи краще, як тобі зараз твориться?

То твориться, то ні. Тому що весна, все цвіте, все буяє, не дуже і тягне творити.

А мені здалося, що ти більше почав малювати.

Коли є хороші теми, можу за день і 2-3 картинки видати.

А тобі не погрожують за твої карикатури?

Є золоте правило Інтернет-юзера. Після того як зареєструвався в павутинні, будь готовий до хамства та погроз. Стараюсь просто не звертати уваги, не переходити на лексикон «лідерів думок», вокзальних БППрастітуток-малоросок. На щастя, функція «бан» безмежна, як пекло. Вони вже всі там давно.

Минулої нашої бесіди ти розповідав про свого дядька, який  на початку війни, через свої погляди, змушений був виїхати з Донецька. А тепер він поневіряється по всій Україні. Яке у тебе бачення того, що відбувається на сході країни?

Колись малював картинку… Я так собі задумався: а хто у нас хоче закінчення війни. Депутати? Депутати не хочуть закінчення війни, тому що, приміром, Березі-рейдеру вже прийдеться ходити без камуфляжу, вже не буде він «героєм війни». Опоблок не хоче, бо їхній головний козир – що війну можуть закінчити тільки вони. Хто, може військові? Ну, не знаю. Дивлячись, на яких автомобілях зараз їздять генерали, – то не всі з них хочуть її закінчення.

І потім – це ж чудово, коли є така страшилка «Путін нападе». І не рипнешся, бо автоматично стаєш «агентом Кремля». Виходить, що закінчення війни хочуть тільки жителі Авдіївки. І все. Їх там залишилось 15 чоловік. І більше ніхто, правда?

Щось у тебе геть оптимізму не лишилося за той рік, що ми не бачились.

Можливо, треба щоб маленькі діти підросли?

Була раніше, знаєш, національна ідея. Молодь пішла, побігала, подорослішала й побачила, що націоналісти в нас вже не такі і націоналісти, розумієш? Для мене, от, був українським націоналістом єврей Льоня Краснопольський (підприємець, дизайнер одягу, волонтер російсько-української війни, був звільнений з підвалу ДНР в результаті обміну, загинув у смертельному ДТП в лютому 2018 року в Дніпрі – ред.). Мені дуже не вистачає розмов з ним. А грузини, чеченці, росіяни, які загинули за Україну – українські націоналісти? Мабуть, так.

До речі, зараз дуже модно розкручувати тему атисемітизму в Україні Не думаю, що українці є антисемітами. Просто росіянин, який демонструє «свайо прєвасходство» – для нас автоматично стає кацапом, українець, який бреше – хохлом, а єврей, що «намахує» – жидом.

Жора, але ж іще є люди, котрі готові діяти, як і твій друг Краснопольский.

Впевнений що є, але патріотизм на хліб не намажеш, та і які потрібно мати кошти, щоб чотири роки харчуватись лише національною ідеєю. Тому дехто плюнув на все, хтось пішов у себе, хтось виїхав на заробітки. Більшість почала жити як євреї в СРСР- «строіть комунізм в отдєльно взятой квартірє» .

А як ти ставишся до української сучасної журналістики?

А шо журналісти? Журналісти дружньо побігли захищати колегу, кореспондента Бі-Бі-Сі, якомусь Саакашвілі сказав: «Відчепись від мене!».

А коли за два тижні до цього журналіста Руставі-2, як скотину, з мішком на голові викинули з України, – хтось із «правдорубів» обурився? Ну, я їх розумію, – вони ж їсти хочуть, пити хочуть. По телебаченню всі говорять про якусь злочинну владу, помітила? Нема конкретних імен, є ефемерна злочинна влада…

Чому, на твій погляд , люди продовжують голосувати за шахраїв, таких як Ляшко чи Рабіновіч – адже в епоху швидкого доступу до будь-якої інформації правду про цих людей можна дізнатися за кілька хвилин.

Впевнений, що вони і у наступну Раду пройдуть. Малороси люблять таких. Головним аргументом для них буде «а вєдь он правільниє вєщі гаварит!». Та ще й 200 гривень з гречкою відсипле… З боями, підкупами та обіцянками пройдуть, щоб потім урочисто заявити про свою «неспроможність» щось змінити.

…Дивишся на них: то вони яйця красять, то у них Водохреща. Дивишся – Кличко уводу забігає. Може, він думає, що це День моржа? Все, змили гріхи – давайте пасочки святити бігом!… І так у всьому.

Я тобі скажу за Церкву. Це дуже файний бізнес. Сам думаю – якусь може Церкву створити? Давай організуєм якусь церкву, якось назвем її красиво. Давай назвем «Перехрестя».

Гарна назва.

Запатентуємо! Щоб зареєструватись – потрібно більше десяти чоловік. Думаю, бажаючих платити за газ в два рази дешевше буде набагато більше (Уряд встановив знижену ціну на природний газ для релігійних організацій після того, як набув чинності Закон України «Про ринок природного газу», – ред.). Знімемо велике приміщення, будемо підторговувати «перехрещенським» кагором, трошки здавати в оренду (сміється). Да, тисяча прихожан, думаю, набереться.

Слухай, ми сміємось, звичайно, але ж перша особа крани малює у своїй приватній каплиці ікони зі святими ликами своєї сім`ї.

Хоче – то малює, і художнику ж краще! Скажу тобі як людина, яка мала досвід в розмальовуванні церков: розцінки за роботу ідуть за голову. Чим більше намалював голів – тим дорожче робота.

Знав одного мєстєчкового начальника. Збудував собі хату і на фасаді, під дахом, спеціально вимурував карниз – щоб я на ньому виліпив його погруддя… Ну, але я не встиг – клієнта посадили…

Жора, а що ти думаєш про результати вибори, які будуть вже наступному році?

Ой, цікаві вибори будуть… Вибори виграє не той, хто голосує, а той, хто рахує. А хто в нас рахувати буде? Охендовський (Михайло Охендовський, Голова Центральної виборчої комісії України з 2013 року, – ред.) буде рахувати, правда? Не знаю, Галочко, хто там що нарахує.

Ну, хоча б трохи оптимізму, Жора!

Немає, Галочко. А в тебе є якийсь оптимізм? Ти вже усіх розумних людей перепитала, інтерв’ю перебрала, деякі вже й померли – що дійсно ще з цих пластів були, справжніх. Заздрю, що ти була з ними знайома.

Та вже й нема з ким, віриш? Нема з ким говорити.

…Не доходять руки намалювати картинку: У лікаря в кабінеті стоять канап і українець. Обидва з викривленими шиями, у одного в праву, а в другого в ліву сторону. Думають, що протягнуло. А лікар каже. Це у вас не від сквозняків, просто перестаньте дивитись «чьо там у хахлов» і «шо там у кацапів». Давай дивитися вперед, правда? От мені взагалі нецікаво, шо там у кацапів.

От недавно почув в машині якихось «гумористів», які ржали з російського поштового дрону, який розбився, і цю тему вони обсмоктували хвилин десять. Я тоді зловив себе на думці, що мені до бздюри що там розбехалось, чи що нового з гімна у Росії виліпили, чи що вони про нас сказали і так далі. Навіть новина про той центр, де згоріли люди – реакції було нуль, ні радості, ні злорадства, просто нуль. А тут мало згоріло? Десять тисяч трупів за чотири роки. А мільйон біженців?

Ще й обурювалися деякі в соцмережах, «почему сострадания нет».

Сострадания. Нема в мене взагалі ніякогосостраданія, яке вже состраданіє. Може, це неправильно, може це не по-біблейськи…

Думаю, проблема в тому, що нашому народу треба якийсь маяк. Чого збидлюєтьсмя? Бо немає тих маяків.

Хоча он Данко серце вирвав собі, то і що, чим закінчилась історія в Данко?

А може б і той самий Вакарчук став би лідером, ми звідки знаємо? Але ж ми йому не дамо, ми ж його зразу втопимо.

Он в Америці Трамп вийшов і сказав: Америка для американців. Що, хтось в світі обурився? А тут вийди, скажи: Україна для українців

Скажуть «фашисти».

Фашисти! Бандєровці! Націоналісти! А Трамп сказав. І лідери світових держав покліпали очима і промовчали а значить погодились. Оце, я вважаю, сильний керівник країни.

Якби тобі запропонували малювати на замовлення того, хто тобі бридкий, як публічна персона чи як людина – є сума, за яку погодився б?

Ой не знаю… Якщо намалюю таке, то буде видно, що то штучне, висмоктано з пальця. Так що – краще хай просто дадуть грошей, щоб я їх не малював (сміється).-https://iamir.info/53003-georgij-kljuchnik-pline-kacha-dlja-sogodnishnih–zastolna-pisnja-bo-pid-nei-voni-stali-miljarderami

Автор: Галина Плачинда, видання МИР

Від admi vik