ДЕРЕВ’ЯНІ ХРАМИ МІСТА БОРИСЛАВА

  • admin
  • 16.10.2018
  • Коментарі Вимкнено до ДЕРЕВ’ЯНІ ХРАМИ МІСТА БОРИСЛАВА

Українські дерев’яні храми – прекрасні й автентичні пам’ятки, в яких найбільше виражені національні риси архітектури. В Україні та на її етнічних землях розташовано близько 3000 дерев’яних культових споруд. Загалом у Львівській області збереглося найбільше дерев’яних церков серед всіх областей України – близько 800. У місті Бориславі, крім новозбудованої дерев’яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, що в мікрорайоні Баня Котівська, є ще три дерев’яні храми.

1. Церква Різдва Пресвятої Богородиці 2014.

Найновіша дерев’яна церква міста. Наріжний камінь під будівництво храму освятив Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, 22 грудня 2012 року. У серпні 2013 року розпочато будівництво церкви і покладено перший брус. Проект дерев’яного храму розробив львівський архітектор Роман Сулик. Над будівництвом храму працювали місцеві майстри.
21 вересня 2014 р. владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, освятив новозбудований дерев’яний храм Різдва Пресвятої Богородиці у м. Борислав. Після завершення чину освячення єпископ відслужив Божественну Літургію у співслужінні владики Іринея (Білика), вислуженого єпископа Бучацької єпархії, о. Романа Василіва (декана Бориславського), о. Олега Смереки (адміністратора храму) та священиків Бориславського, Мокрянського, Трускавецького, Підбузького деканатів.

2. Церква Св. Івана Хрестителя 1879.

Існуюча дерев`яна будівля, а також дерев`яна дзвіниця зведені у 1874-1879 рр. під керівництвом о. Андрія Скобельського.
З того ж часу походить дерев`яний іконостас, мальований на біло. Церква була закрита у 1962-1989 рр. і перетворена на склад солі. Після відкриття в 1989-1990 рр. ремонтована за о. Петра Івасівки. Храм у користуванні громади УГКЦ.
Розташована при виїзді з Борислава до Дрогобича, близько дороги, між забудовою. До центрального квадратового в плані зрубу нави з півночі та півдня прилягають бокові гранчасті рамена, зі сходу також гранчастий вівтар з ризницями, а з заходу – бабинець. Піддашшя, що опоясує церкву, з півдня та заходу розривають двосхилі дашки над входами. Під опасанням стіни збереглися з голого зрубу, над опасанням – шальовані горизонтально деревяною вагонкою. Частина вікон замінена пластиковими.
Високий світловий восьмерик нави вкритий банею, яку вінчає прозорий ліхтар з маківкою. Очевидно, під нею висить дзвін, до якого від землі пролягає довга стаціонарна драбина. Маківки на високих ліхтарях влаштовані на гребенях дахів бабинця, бокових рамен і вівтаря. На південний захід від церкви стоять дві дзвіниці: стара, дерев`яна, триярусна, відремонтована і нова, мурована з трьома дзвонами. Ліворуч вхідної брами побачите високий пам`ятник св. Івану Хрестителю, захищений дахом на опорах.

3. Церква Перенесення Мощів Св. Миколи 1899.

Перша відома церква, дерев`яна, була збудована тут у 1720 р. При ній у XVIII ст. існував василиянський монастир. У 1899 -1900 рр. зведена існуюча церква. Правда, таблиця на стіні церкви інформує, що збудована у 1837 р., перевезена на сьогоднішнє місце у 1890 р. Церква зачинена у повоєнні роки, а в 1990-1994 рр. відреставрована громадою Тустанович, встановлено іконостас з церкви в районі Борислав-Мразниця (раніше іконостасу в церкві не було). Церква у користуванні громади УГКЦ.
Знаходиться на виїзді з Борислава до Трускавця, на цвинтарі. Будівля тризрубна, одноверха. До ширшої нави зі сходу та заходу прилягають відповідно вужчі гранчастий вівтар і прямокутний бабинець. До південної стіни вівтаря прибудована ризниця. При західній стіні на другому ярусі бабинця зробили маленький балкон-проповідницю.
Під опасанням стіни з відкритих брусів зрубу, над – шальовані вертикально дошками. Маківка на прозорому ліхтарі вінчає світловий восьмерик нави. Дзвіниця відсутня. Біля церкви поховання: “Ту спочиває наидорожшій синъ Антонія и Францъшки ПОПЕЛЬОВЪ о. Михаилъ, парохъ Комарникъ”.

4. Церква Покрова Пр. Богородиці 1902.

У 1902 р. збудована дочірня церква за тим же ж планом, що й парафіяльна Св. Івана Хрестителя. Ремонтована у 1989 р. Церква у користуванні громади УГКЦ.
Знаходиться при вул. Дрогобицькій, близько школи №9, на пологому схилі між забудовою. Хрещата в плані, одноверха, справді дуже подібна до деревяної церкви св. Ів. Хрестителя, що стоїть при цій же вулиці. Гранчастий вівтар Покровської церкви поставлений на високий фундамент і орієнтований на південний схід. До нього симетрично прибудовані ризниці. З обидвох сторін до нави прилягають бокові рамена гранчастої форми, а по осі – прямокутний бабинець. Церква оточена піддашшям.
Стіни підопасання з відкритого зрубу, надопасання – оббиті горизонтально вагонкою з дерева. Крім головного входу до бабинця з північного заходу також існують входи до бокових рамен з цієї ж сторони. Середхрестя нави завершує світловий восьмерик, вкритий низькою банею, яку вінчає прозорий ліхтар з маківкою (під нею, очевидно, також був дзвін). Гребені решти дахів (крім ризниць) підкреслюють маківки на ліхтарях. Біля церкви розташована мурована дзвіниця з трьома дзвонами.

Ольга Смерека