У 2019 році Дніпропетровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького відзначає 170 років з дня свого заснування. Здавалося б, що вся музейна спільнота має готуватися до такого ювілею і збирати ресурси для майбутніх урочистостей. Втім, замість подарунків і вітань, історичний музей увійшов у 2019 рік під супроводом низки скандалів.

Все почалося з того, що восени минулого року Дніпропетровська обласна рада оголосила конкурс на посаду директора музею. На цю посаду вирішили подати документи чотири особи:

Надія Капустіна — тодішня директорка, яка займала цю посаду останні два десятиліття;
Віктор Боняк — учасник війни, працівник КП “Дивокрай”, ініціатор низки культурних проектів в області;
Юлія Пісчанська — власниця ресторану, підприємець;
Яна Тимошенко — керівниця Садиби Дмитра Яворницького;

Для того,  аби визначити хто ж буде керувати музеєм національного значення, в облраді зібрали комісію з представників громадськості, робочого колективу і самої облради. Головою комісії було обрано Вікторію Лук’яненко, працівника апарату обласної ради. Як відомо, Лук’яненко є частим гостем подібних конкурсів.

Вже на першому засіданні зазначена група осіб, вивчивши пакети документів від учасників конкурсу, відхилила кандидатуру Віктора Боняка через те, що той мав недостатній стаж роботи в культурних закладах. Відповідно, у наступний етап відбору пройшли лише жінки. До слова, попри виявлені недоліки у Боняка під час першого засідання, порушень у інших учасників комісія не побачила.

Через деякий час в Дніпропетровській обласній раді було призначено фінальне засідання, на якому  кандидати на посаду директора музею мали презентувати своє бачення на майбутнє закладу. В цей час громадськості і журналістам вже стало відомо, що Юлія Пісчанська можливо зазначила неправдиву інформацію в своїх документах, які були подані на конкурс. Зокрема, в автобіографії Юлія Пісчанська вказала, що з 2011 року і по теперішній час працює продюсером в ТОВ “Горизонт-Фільм”. Водночас, за даними відкритих реєстрів, ТОВ “Горизонт-Фільм” було зареєстроване в Ялті лише у 2012 році.

Крім того, за інформацією отриманою Дніпроградом з обласного Управління ДФС, “Горизонт-Фільм” в процесі своєї діяльності не нараховувало доходів громадянам, а отже жодного офіційно працевлаштованого працівника не мало і не має.

Відповідно, за час між двома засіданнями комісії в суспільстві виник певний резонанс. Про можливі фальсифікації з боку Пісчанської заявляли і деякі члени комісії, але за словами голови, оскільки під час першого етапу порушень виявлено не було, то все вирішиться лише голосуванням. Відтак, вислухавши презентації кандидаток і виставивши представників громадськості за двері, комісія приступила до процедури голосування. Через деякий час двері зали засідань знову відкрилися і громаді стало відомо, що більшістю голосів було обрано саме Юлію Пісчанську. За рестораторку проголосували п’ятеро членів комісії. Варто зазначити, що на засіданні комісії були присутні діючі працівники Дніпровської міської ради та помічники міських депутатів. Чиї інтереси вони представляли в обласній раді – залишається лише здогадуватися.

Втім, рішення комісії не є остаточним і поставити крапку в цій історії мала б сесія Дніпропетровської обласної ради. До того ж, окрім конкурсної комісії, питання про призначення Пісчанської мало б пройти й інші профільні постійні комісії облради. Проте, цього не сталося — постійні комісії не затвердили зазначену кандидатуру і питання про її призначення на розгляд депутатського корпусу винесено не було. За логікою обласна рада мала б призначити новий конкурс з більш прозорою процедурою, але через незрозумілі причини цього не сталося й досі. Разом із цим, незабаром стало відомо, що голова обласної ради на два місяці призначив в.о. директора історичного музею. Ним, незважаючи на відсутність рішень комісій і депутатів, на можливі фальсифікації і відсутність досвіду роботи в музейній справі, стала вищезгадана рестораторка Юлія Пісчанська. Це неабияк обурило як громаду міста, так і музейну спільноту не тільки регіону, а і всієї України. Зокрема, редакція журналу “Музеї України” заявила про те, що включається у боротьбу за духовну спадщину українців у зв’язку із скандальним призначенням в.о. директора ДНІМ. У свою чергу, заступник голови облради зауважив, що конкурс на посаду директора Історичного музею викриває масштабну проблему. Окрім цього, внаслідок численних звернень на свою адресу, народний депутат України з Дніпра Андрій Денисенко звернувся до прокуратури з проханням перевірити можливі факти фальсифікації даних, поданих нинішньою в.о. директора музею імені Дмитра Яворницького конкурсній комісії. Він також наголосив, що справа «козацького батька» Дмитра Яворницького вимагає чистоти намірів, чистоти рук і методів.

Згодом дніпровський адвокат Євген Большаков повідомив, що захищатиме в суді інтереси позивачки Яни Тимошенко до Дніпропетровської обласної ради. Тимошенко,  як одна з кандидаток, що брали участь у конкурсі, вимагає скасувати рішення конкурсної комісії та розпорядження голови облради щодо призначення на посаду директора Історичного музею імені Дмитра Яворницького Юлії Пісчанської. Відповідну інформацію адвокат розмістив на своїй сторінці у Facebook

Втім, ані суспільний резонанс, ні звернення фахівців і офіційних осіб не змусили окремих представників обласної влади переглянути свою позицію щодо даної ситуації і Пісчанська продовжує займати крісло директора.

У свою чергу, після призначення нового керівника, Дніпропетровський національний історичний музей почав оголошувати сумнівні тендери на закупівлю товарів та послуг. У офіційних джерелах можна побачити, як музей під керівництвом Пісчанської замовив послугу з проведення тімбілдінгу на 100 осіб за 190 тисяч гривень. Згідно із замовленням нової директорки, підрядник мав провести тренінг “Командоутворення”. У документації йдеться, що кошти витратили на організацію (10 тис.грн.) та оформлення місця проведення заходу (5 тис.грн.), транспорт (5 тис.грн.), оренду місця проведення (20 тис.грн.), роботу фотографа (5 тис.грн.) та інші подібні витрати.

Втім, два пункти в угоді привертають увагу найбільше. Зокрема, це гонорар двох тренерів за проведення тренінгу – їм мали заплатити по 35 тисяч гривень за один день роботи. Також в угоді прописано 27 тисяч гривень витрат на оренду сотні барабанів та перкусійних інструментів (різноманітні ударні музичні інструменти).

При цьому, з джерел у історичному музеї, Дніпроград дізнався, що існують серйозні матеріально-технічні проблеми в закладі, а оклади працівників зовсім мізерні. Втім, про низькі оклади співробітників і проблеми із забезпеченням зазначало і оточення нових керівників музею. У контексті таких заяв гонорар у 70 тисяч двом лекторам та 190 тисяч на одноденний тренінг виглядають дивними.

Після цього стало відомо і про замовлення послуг з налашутвання WI-FI за 80 тисяч гривень і угоду на поставку 75 тисяч одиниць поліграфічної продукції за 300 тисяч гривень, яку без проведення аукціону керівництво закладу замовило у компанії, проти якої Міністерство економічного розвитку і торгівлі ввело санкції. Виконавець замовлення музею ТОВ “Промолаб” (№40115805) наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі №1914 від 17 грудня 2018 року внесений до спеціального санкційного списку. 27 грудня до цієї компанії було застосовано І вид санкцій.

У грудні 2018 також було оголошено тендер і на капітальний ремонт зали №7, яка висвітлює події Другої світової війни. Вартість цих робіт складає 6,2 млн грн.

Втім, окрім розподілення фінансових потоків з бюджету, нове керівництво вирішило визначати і адміністративну політику історичного музею. Так, одна із конкуренток Юлії Пісчанської під час конкурсу на посаду директора Яна Тимошенко, яка наразі завідує Садибою Дмитра Яворницького, що підпорядкована музею, заявила про шантаж з боку новоспеченої виконувачки обов’язків директора.

Яна Тимошенко розповіла, що Юлія Пісчанська запросила її та двох колег – заступника в.о директора Юрія Фанигіна та майбутнього заступника Валерію Лавренко, – на нараду. Варто зазначити, що остання протягом тривалого часу публічно підтримувала пані Пісчанську в інформаційних баталіях і фігурувала як “член нової команди”. Проте, як виявилося, протягом двох місяців Валерія Лавренко не мала жодного відношення до музею і за призначенням керівництва закладу приступить до своїх обов’язків лише після 14 січня.

“Пісчанська почала: пропоную звільнитися. Почала дорікати дрібницям та створеним волонтерами сайтом музею, який не є на балансі музею. Потішило, що сайт “yavor.dp.ua” вона розшифрувала “я вор” і заборонила на ньому викладати інформацію. Також я мала написати пояснювальну за соціологічні опитування, які теж не сподобалися”, – повідомила громаді Яна Тимошенко.

Також вона розповіла, що Юлія Пісчанська говорила на підвищених тонах та звинуватила Тимошенко у негативній репутації музею-садиби Яворницького.

Пізніше історик Валерія Лавренко на своїй сторінці в соціальній мережі підтвердила факт розмови, погрози з боку Пісчанської на адресу Тимошенко звільненням та надуманий характер претензій до конкурентки з боку в.о. директора ДНІМ.

Такі кроки з боку Пісчанської знову підлили масла у вогонь і продемонстрували публіці, з чим мають миритися співробітники музею.

У цій історії не можна оминути й моменту, який тісно пов’язаний з особою Юлії Пісчанської. Так, у двоповерховому будинку на вул. Рогальова, 7 в Дніпрі протягом багатьох років мешкало шість сімей, п’ятьом з яких довелося з’їхати. Наразі будинок перетворився на діряву, розбиту всередині споруду.

“Винна у цьому нова власниця частини квартир” — розповідала Вістям Придніпров’я мешканка будинку пані Віталіна Дмитрієва.

За її словами, у 2016 році місцева “бізнес-вумен” Юлія Пісчанська викупила час­тину помешкання.

“Ми відмовилися продавати нашу квартиру. Остаточно ж прийшли до цього рішення, коли побачили у Державному реєстрі нерухомості, що там за нашою адресою уже зареєстровані два об’єкти. Як таке може бути? Це усе нагадувало якусь аферу! Загальна площа будинку — 319 квад­ратних метрів, натомість у Держ­реєстрі чомусь занотовано будинок площею лише 167 квадратних мет­рів, і окремо дві квартири — без загальної площі. Але земля під ці дві квартири відведена. Виходить, що й наше помешкання — не 48 квадратів, а вже 22. Як тут не обуритися!”, – розповіла Віталіна Дмитрієва.

Цікаво, що зміни в електронному реєстрі нерухомості відбулися саме в 2016 році, тоді, коли Юлія Пісчанська викупила частину будинку.

“Ми вирішили написати скаргу до Мін’юсту щодо скасування означеної реєстрації. Та це результатів не дало. Тривалий час прочекавши на відповідь, ми отримали відмову на підставі того, що неправильно подали якісь документи. Потім звернулися вже до суду й ця судова тяжба триває донині. Серед відповідачів — кілька нотаріусів, котрі оформляли акти дарування. І дві людини — так звані «треті особи» — у їх числі — нова власниця”, — розповіла пані Віталіна.

Зазначимо, що попередні мешканці фактично “подарували” квартири Юлії Пісчанській, адже оформлені вони саме за актом дарування. Реєстрацію ж кожного домоволодіння провадив окремий нотаріус. Й усюди були допущені помилки й значно зменшена площа переданого у дарунок майна одній і тій самій людині.

Що буде далі — покаже лише час і висновки правоохоронних органів та судів.

Наразі ж Юлії Пісчанській згідно із розпорядженням голови облради залишилося займати посаду в.о. директора лише тиждень. Відповідно, для продовження її роботи необхідно видавати нове розпорядження про призначення її в.о. ще на два місяці. Можливо, таким чином в облраді вже за класичною схемою і збираються тримати Пісчанську на цій посаді протягом тривалого часу.

http://dniprograd.org/2019/01/14/z-chim-zustrichae-sviy-170-richniy-yuviley-dnipropetrovskiy-natsionalniy-istorichniy-muzey_74911?fbclid=IwAR3hxpMFxc_-5rZkHITEAv3KYdk3j995cgxZShJapYyV-2w4qrCRfqBM_wY

Очевидно, що існують певні кулуарні домовленості, які спонукають окремих посадових осіб так ризикувати своєю репутацією і губитися в сумнівних рішеннях і резонансних заявах. Проте, не виключено, що громадська думка таки має вагу серед можновладців і скандальна епопея завершиться на користь музейної спільноти та культурної спадщини нашого регіону. Можливо, це буде найціннішим подарунком Дніпропетровському національному музею імені Яворницького на його 170-річчя.

Автор: Орест СУХОДОЛЬСЬКИЙ

Від admin