ДО 110-ліття НАРОДЖЕННЯ ВИЗНАЧНОГО РЕВОЛЮЦІОНЕРА ЗЕНОНА КОССАКА-ТАРНОВСЬКОГО

«Мало хто з нас, знав Зенка особисто «насвіті», себто на волі. Але всі ми знали його — можна б сказати — напам’ять власне із звітів з процесу та розмов і чуток. Його ім’я було для нас поняттям, а його особа легендою. Все це набирало ще додаткової сили тоді, коли одному чи другому з нас поковзнулась нога і ми попадали до Бриґідок (Львівська тюрма. — Авт. ) у безпосереднє оточення Зенка». Такий спогад написав про Коссака А.Драган — редактор однієї з найбільших українських газет діаспори — «Свобода».

Цього рокувиповнилося 110 роківiзчасу народження Зенона Коссака, українського Лицара найбільш жертвенно-героїчного ідеалу. Зенон  народився 1 квітня 1907 р. в Дрогобичі в національно свідомій родині. Він також знаний за прізвиськом -«Конашевич», «Сакко» й«Тарнавський». Ця унікальна молода за віком людина, яказасвоєжиттясталапрямо легендою й втіленнямромантичногообразуукраїнськогореволюціонера, викликає узасаднений подив. Він відомий, як провіднийпластун, засновникпідпільнихгуртків, бойовийтаорганізаційнийреферент ОУН, «староста» в’язнів у польськихтюрмахтаміфічний «поручникТарнавський» у КарпатськійСічі- цезгадані табагатоіншоговміщуютьсторінкибіографіїЗенонаКоссака, якомусудилосьпрожитинеповних 32 роки вписався на трвало  в літопис української нації. Він був одним із першихякий організував молодь в  «Організацію уВищихКласахУкраїнськихГімназій»,щоб відстоювати україномовне шкільництво і провадитибойкотпольськихуніверситетівтапропагувати свій таємнийуніверситет. Останнійпідпільнодіяв у Львові в 1920—1924 роках, незважаючиназаборонитапереслідуваннязі сторони польської влади. Спільнаучнівськасправадозволиластворитирозгалуженумережу з потужнимипериферійнимицентрами, а їхактивзгодомставкістякомПроводу ОУН. Так, у Стрию, Дрогобичі та головно у Львові мужнілимайбутнікерівники ОУН назахідноукраїнськихземлях -БогданКордюктаСтепанБандера, у Станіславі (Франківську) – СтепанЛенкавський, в Дрогобичі – ЗенонКоссак.Характерноюілюстрацієютогочаснихстудентськихвзаємин є історіявиключенняКоссака з гімназії. Принциповимпитанням, якерозглядалостудентство, булозгаданенавчання у польськихуніверситетах. Українців, якінепідтримувализагальногопротесту й відвідувалидержавніуніверситети, в народіпрозивали «хрунями» (свиньми). Щодотакихстудентівбулооголошенозагальнийбойкот. НаДрогобиччині — батьківщиніКоссака-булокількаукраїнців, якіпідлягалибойкоту, і одногоразу, коливонизайшли в українськугімназіюнаШевченківськийвечір -зустрілиопіргімназистів. Конфліктміжстудентамизакінчився тим, що  «хрунів» усунено з залу.ЗенонКоссакв таких ситуаціях був безкомпромісовий івиділивсясередсвоїхровесників. За те влада його переслідувала йвиключила ізгімназії, але з перешкодами все таки він закінчив середню освіту.
Нажаль черезчастіарешти, йомуневдалосьзавершитинавчанняна юридичному факультеті уЛьвівськомууніверситеті. На диво у 1928 р. його покликано допольськоговійська, де він мав змогу дістатися на підстаршинську офіцерську школу. Під час навчання Зенон зорганізувавізукраїнців, які також там навчалисяхорі як згодом ствердив, щоцебуланайкращареклама української молоді в польській військовій школі. ЗрештоюЗенонКоссак був обдарованим юнаком, мав часто оргінальні помисли. Вінодногоразу зорганізувавкуріньпластунів, і в одностроях з тризубами на капелюхах брали участь в церковному поході, який зупинила поліція.Або у липні 1927 рокутроєюнаків у пластовиходностроях — ЗенонКоссак, СтепанБандератаСтепанОхримович (двоєостанніхпізнішеочолюватимуть ОУН наГаличині) розносили і роздавали підпільнінаціоналістичнівидання по різних підприємствах і організаціях. Напочаткулютого 1929-го, ставшичленом ОУН Зенон Коссакбувзатверджений Є. КоновальцембойовимреферентомКрайовоїЕкзекутиви ОУН на ЗУЗ, з 1930-го – заступникбойовогореферента Р. Шухевича. Організувавдрогобицькубойовугрупу УВО-ОУН (П. Крисько, В. Білас, Д. Данилишин, В. Гнатівтачлен «п’ятірки» напсевдо «Оса»), яказгодомособливовідзначиласяпідчаспроведеннязбройнихакційякпротипольськихокупаційнихорганів в цілому, так і протиокремихїїпредставників – вакціях у Бориславі (31.7.1931), Трускавці (8.8.1931), Городку (10.11.1932), замахинатаємногоагентаполіції Я. Буксу (24.8.1931) і начальникасхідноговідділуміністерствавнутрішніхсправПольщі Т. Голувка (29.8.1931). В кінці 1930 очоливорганізаційнуреферентуру УВО. Співпрацював у «Бюлетні КЕ ОУН на ЗУЗ». Неодноразовобувзаарештованийпольськоюслужбоюбезпеки – дефензивою (популярнаназва – «двуйка», «двійка»). В червні 1933 і січні 1934 насудовихпроцесах у Львовізасудженийдо 8-річного ув’язненнязаприналежністьдо ОУН і співучасть у акціївідділу УВО в Городку. Присудвідбував у в’язницідляукраїнськихполітичнихв’язнів у Тронках (Познанськевоєводство у Польщі). Звільнений за авнестією 1938 р. був призначенийпомічникомначальникаштабу «КарпатськоїСічі» М. Колодзінського і співорганізаторомзбройнихсил в Західній Україні на допомогу ,,Кар. Січі’’.
Ще перебуваючи в тюрмі ЗенонКоссаквважавсяавторитетом, доякогозверталисьполітичнітакримінальнів’язні, щоброзсуджував інколисуперечки. Донього, єдиногоізв’язнів, брутальнітюремніжандармизверталина «Ви» і «ПанєКоссак». А Зенон в тойсамийчасорганізовувавв’язничніполітичнікурси, славивсяперемогамив спорті. Грі вшахи і підтримувавдрузівгрипсами (таємнимизаписками): писав- ,,Не западайте духом, боріться ми переможемо! СлаваУкраїні!’’У в’язницівіннаписав «44 правилажиття», які, разомізДекалогомнаціоналістата «12 прикметамихарактеру», сталиобов’язковимидовивченнячленами ОУН. 44 правила є й по-сьогоднінайкращоюілюстрацієюжиттянаціоналіста.ЗгодомЗенонуКоссакудовелосьготовитивтечу з тюрмиКрайовогоПровідника ОУН СтепанаБандери, втімцейпланнебувреалізований і нацьому «в’язничнийетап» йогожиттязакінчився.Та почався період боротьби за волю Закарпатської України. В яку Зенон з найкращими друзями Романом Шухевичем, Володимиром Щегельським,поручникомЩукою та з іншими, а в тому за ними їхала навіть шкільна молодь з учителями із Західної України, щоб допомогати і закріпити державність ,,Карпатрську Січ – Україні’’. Та боротьба за самостійність тривала не довго. Ворожі елементи, а в тому мадярські війська підсилені антиукраїнськими силами з великою мілітарною перевагою перемогли захисників Карпатської України. Та на жаль у цій кривавій боротьбі вберезні 1939 протипереважаючих сил угорськихзагарбників в районі с. Букштина (теперЗакарпатськоїобласті) загинув – Зенон Коссак.Ця болісна втрата сколихнула не лише близькими друзями і побратимами по визвольній боротьбі, але по цілій Україні немов землетрус луною рознеслася сумна вістка про смерть визначного політично-військового діяча.ГероїчнасмертьКоссаканаЗакарпатті, а затимподіїДругоїсвітовоївійни, якіпринеслиУкраїнімільйонижертв, недалиможливостісучасникампрославитиналежно ім’яЗенонаКоссакана такому рівні, якцевідбулось з іменамийоголегендарнимировесниками-РоманомШухевичем, Степаном Бандерою, Євгеном Коновальцем, Володимиром Щегельським,ОлегомОльжичем,ОленоюТелігою та сотками тисячами іншими Героями, які з неперевершеною стійкістю і мужністю боролися і своєю боротьбою вносили великий вклад у визволиння свого народу й відновлення суверенної держави.
Варто навести  слованімецькогоконсула, який пропонував призупинити боротьбуКарпатськоїСічі, на його пропозицію полковникКолодзінський-«Гузар» та З. Коссаквідповіли: «В словникуукраїнськогонаціоналістанемаєслова «капітулювати». Сильнішийворогможенас у боюперемогти, алепоставитипередсобоюнаколіна — неможеніколи!» Цікаво навести ще знаменні слова ВолодимираБірчака, яківін у своїхспогадахзаписавроздумиугорськогоофіцера, якийпозакінченнівоєннихподійзгадувавстрату 36 січовиків-галичан, щобулипольськимигромадянами: Скажіть «Щомалими з нимиробити? — оповідавопіслямадярськийстаршина в Хусті в українськомутоваристві. — Мивідставилиїхдограниці. Мипиталиїх, защовонийшливоювати. Відповіли, щойшлиУкраїнубудувати й їїборонитипередкомуністами, мадярами й поляками… Награниціпоставилиїх в рядпідрозстріл. Однівийнялихрестики й зложилиїхнагрудях, більшістькрикнула «СлаваУкраїні!» — і впалипідкулями… Цебуласцена, якуцілежиттябудупам’ятати. Скажіть, щоцевизалюди, ви, українці, щовашамолодьтакумирає? ЧомунепішливибудуватитувашуУкраїну з серединиземель, а з краю й то з нашоївіковічноїмадярськоїземлі? — питавмадярськийстаршина». На завершення статті насуваються думки на українських кістках, в москвинськихтаборахбудувалисяНорильськ, Тайшет, Інта, Ухта, Пєчора, Воркута, Беламорканал, безлічіншихміст, поселень, виробничихоб’єктів – «індустріальнийресурс РСФСР. Підкожноюшпалоютодіпобудованихзалізниць у безмежнихпросторахтайгитатундри «закопаноукраїнця». І в наш час аж мерзотно стверджувати і згадувати, що на нашу рідну корінну українську землю знову напала тим разом путінська Росія і вбиває сучасне українське покоління схоже на покоління Зенона Коссака. Наша доба висуває цілий ряд запитань, які потребують негайної міжнародної конкретної відповіді. Балаканина нічого доброго не дасть, шовіністично-російській радіязації діє вбивчо не тільки на Україну, але вона розлізається на цілу Европу. Тут треба діяти хірургічним способом  і коли така відповідь в пору ненадійде путінське зло розмножиться і дасть болючі плоди зла. Вічна слава всім, хто боровся і бореться за кращу долю народу і людства! Вічна пам’ять Зенону Коссаку!

Ярослав Стех

Share