Викликала електрика полагодити світильника. Слово за слово, електрик почав про вибори:
– Я буду за отого, на К.. голосувати, як же його… Ну, він ще Верховною Радою керував, а потім в АТО пішов. Я подумав, якщо після такої посади та в АТО – правильний чоловік.
– Кошулинський? – підказую прізвище.
– Ага, точно.
– Та кажуть же, що він непрохідний? – примружую очі, ану ж, що відповість.
– Я проголосую, сусід проголосує – так голосів і назбираємо. І стане прохідним, – відповідає.

Того ж дня їду в таксі. Ні з того ні з сього таксист про вибори.
– Мені подобається отой такий, простий. В АТО воював, бізнесу за кордоном не має. Він такий, як ми. На Майдані був. І залишився скромний в тіні. По телеку його не крутять. Ні. Значить олігархам не вигідний. Ото точно наший мужик. І країною він керував, досвід має. Зараз скажу, як же це його, таке прізвище, е-е-е-е… Кошулинський. О! Ви теж до нього придивіться.

Наступного дня телефонує мені один художник. 35 років як розписує церкви. Поговорили про одну церкву, про яку в нього давно душа болить, ремонтувати треба, а грошей немає, а потім він і каже: «До кого не поткнуся, всі про вибори говорять. Як люди не розуміють, що за Кошулинського треба голосувати?! Багатодітний. Українець. Бізнесу не має, воював. Має досвід. Думає, як ми… Треба вже нарешті українця обирати…».

Змовилися всі навколо, чи що?

Джерело: Лариса Ніцой

Від admin