епітет, який не вносить у слово нічого нового…

  • admin
  • 15.06.2019
  • Коментарі Вимкнено до епітет, який не вносить у слово нічого нового…

Про епітет. Про той, що його премудрий єврей Віктор Шкловський (задушевний приятель українця Олександра Довженка) колись представив так: “І ось з’явився епітет, який не вносить у слово нічого нового, а тільки підновлює його померлу образність”.

Вичитав оце гуртове покаяння цілої редакції солідної газети з приводу, як там пишуть, “бузувірської позиції щодо результатів виборів президента і майбутніх парламентських перегонів”, яку, цитую далі, “без зазначення місця роботи, оприлюднив на приватній сторінці у соціальній мережі Facebook” їхній співробітник і, знову цитую, “яка (себто та-таки “бузувірська позиція” ) не має нічого спільного з редакційною політикою «Голосу України».

Стара редакторська звичка зачепила мислію за оце “бузувірство”, і та стала, мов укопана.
Війнуло тоталітарним погребом. Тим, що його колись ретельно дослідив Роберт Конквест.
Без жодного наміру вступати з шанованими колегами у дискусію наведу 2 статті з академічних словників. Отже, новітній двадцятитомний “Словник української мови” (“Наукова думка”, 2010, т. І):

“БУЗУВІР. Людина, яка виявляє крайню релігійну нетерпимість до інакодумців, жорстоко переслідує їх; запеклий фанатик”. А це давніший, одинадцятитомний “Словник української мови” (“Наукова думка”, 1974, т. V):

“НЕГРИ (одн. НЕГР). Назва корінного населення тропічної африки, яке має темний колір шкіри і належить до негроїдної раси, а також нащадків африканців-негроїдів, примусово переселених у ХVI – XIX ст. в Америку”. Є на цій-таки 280-тій сторінці ціла словникова стаття про слово НЕГРИТОСИ, і – гей, не дивуйтесь, добрії люди! – воно тут теж не лайливе, не таке, що роздуває ксенофобію, а цілком нейтральне, навіть благопристойне, проілюстроване цитатами з класиків літератури.
А отже. Не ведімося на епітети, не відновлюймо померлу тоталітарну образність. А тим паче не рядімося у мантії суддів: у нас – вірю! – свобода слова і – так само вірю! – нетенденційний, фаховий, об’єктивний суд.

І тому карати без волі Феміди звільненням з роботи журналіста за його особисту, “без зазначення місця роботи” – хай і не безспірну – думку (а такою обіцянкою підсумовує свою покаянну заяву поважна газета) – оце, напевне, таки ближче до того любого редакції епітета.

Валерій Ясиновський