Зовсім не хочеться останнім часом писати про політику. Крім власного морального задоволення це зовсім нічого не дає. Часом навіть шкодить.

Але один із постів Dimitri Vasylev щось зачепив і вирішив поділитися думками про підготовку і проведення можливої зустрічі Трампа і Зеленського.

Всі ми бачимо як важко ідуть перемовини про їх зустріч. І польський президент замовляв слово за нашого президента перед володарем Білого дому, і кажуть, що певні лобісти працювали ( називають Олега Дубіну, який возив декого з молодої команди на оглядини), але справа дуже повільно просувається.

Чому ж так все складно? Є декілька тому причин.

Перше, при зустрічі такого рівня, постає питання складу делегації. І тут починається саме цікаве.
Скрізь, де не плюнь, за визначенням Руді Джуліані, вороги США і особисто Трампа.

Про Богдана і Ігоря Валерійовича все зрозуміло. “Нашумівша” історія їх взаємин із особистим адвокатом президента США – загальновідома.

Далі прес-секретаря офісу президента, Юлю Мендель, з собою не бажано брати. В свій час вона знатно пройшлася і по Джуліані в газеті “Нью-Йорк Таймс” і по президенту Трампу. Ніхто не вірить, але злі язики кажуть, що ідею статті підкинули Юлі старші товариші із офісу “НЙТ” сусідньої країни. Нє, ми не віримо, то просто “совпаденіє!” Буває…

Секретар Радбезу – ну, це ж людина Пінчука і його старшого покровителя – Д.Сороса. Ще в пам’яті збереглася інформація про наїзд пана Данилюка на одного із відвідувачів інавгурації Трампа в США.

Ну, й інші члени команди – також не цукерочки для Трампа, в якого особисте відіграє надзвичайно велику роль у побудові взаємин між країнами. А з “вашингтонським обкомом” треба дружити. Без варіантів.

Друга причина. Голка політичної смерті Джо Байдена знаходиться в Україні. І Трамп зацікавлений в інформації на сина Байдена і в т.п..

Ще є осадочок від “амбарної книги”, де отримувачем коштів від українських політиків був Манафорт, тогочасний голова передвиборчого штабу Трампа. Цей скандал не тільки привів Манафорта на лаву підсудних, але суттєво вдарив по рейтингу Трампа.

Ну й останнє. Трампу потрібен Путін. І для потенційної допомоги в “увещиваниии” північнокорейського Кіма (щоб отримати до виборів Нобелівську премію миру), і для недопущення альянсу Кремля із Піднебесною. А налагодження нормальних зав’язків із керівництвом еРеФеї залежить від зняття проти неї санкцій. І знову багато чого залежить від України.

Ті, хто могли б допомогти Зеленському – в силу різних причин це робити не хочуть. Тому перед командою українського президента постало непросте завдання – пробігти між капельками і не намокнути.

Ні в якому випадку не можна вв’язуватися у внутрішньополітичну боротьбу в США. Негативний досвід в минулому в нас уже був.

Карти в Зеленського необхідні є, головне – професійно ними зіграти, адже від цієї зустрічі залежить дуже багато. Без перебільшення – майбутнє України.

Володимир Дзьобак

Від admin