Тільки-що повернувся з Солом’янського управління поліції. Супер орли Авакова по три години оформляли протоколи на мене. Але не це головне.

Важливіше як брали, як везли і як поводилися при цьому.

Весь час порівнював з 1988-89р., коли мене неодноразово затримували, арештовували і саджали. Тоді, принаймні, щодо мене якщо й застосовували силу, то виключно в межах необхідності, а не для завдання болю і приниження, як це було сьогодні. І то при тому, що тоді мені було 31 рік, а сьогодні – 60. Затримавши, тоді без жодних знущань везли в райвідділ і, якщо просив, водили в туалет.

Сьогодні, злорадно посміхалися, тримали в машині, яка нікуди не їхала, але, хоч туалет був поряд, туди не зводили. Змушений був телефонувати “102”, але там дзвінки просто ігнорують.

Поліцейський, якому й тридцяти немає, дозволяє собі погрожувати , тикати мені, хоча я собі цього ні до нього, ні до інших поліцейських чи громадян не дозволяв.

Просив попити води – не дали.

Нахабно насміхаються, коли телефонуєш “102”, демонструючи свою безкарність.

В той же час зовсім не жалію, що сьогодні потрапив у таку ситуацію. Думаю, що якщо так поводяться зі мною – адвокатом, літньою людиною, про затримання яких знає доволі немало людей, то як вони поводяться з іншими громадянами, про потрапляння яких в руки поліції не дуже хто й знає. І все це копіювання зневажливого ставлення до закону лідерів Держави: Авакова, Луценка, Порошенка.

Люди! Ми докотилися до краю.

Далі вже нікуди.

Іван Макар

Share