Уявіть, що ви живете на гарній вулиці.
У вас будиночок, газон з квіточками, в кутку стоїть альтанка, де ви збираєтесь із друзями на посиденьки. У вашому будинку чисто, гарно і затишно.
Щоранку дружина готує сніданок дітям, а потім разом із чоловіком розвозять їх по школах-садочках і їдуть на роботу. Ви важко працюєте, бо вам хочеться носити гарний одяг і влітку звозити дітей на море. Дружина носить гарні сукні і обожнює оригінальні сумки.
Чоловік на вихідних тішить дружину ранковою кавою в ліжко і грає з дітьми у м’яча на майданчику неподалік.
Ви два роки плідно працювали, щоб назбирати на автомобіль, бо це зручно і економить час. Ви можете собі дозволити бодай раз-два у місяць сходити у ресторан. У вас звичайне життя сім’ї, яка хоче жити добре, в комфорті і щасті….
А по сусідству живе Женщіна.
У Женщіни є чоловік, який інколи йде до дядька в кінці вулиці і шось там йому робить. Дядько дає йому за це пляшку і 200 грн. Женщіна має четверо дітей, бо за них гарні виплати дають. Дітей вона любить, але кормити їх часто нема чим, от вони і біжать з радістю до вас гратися, бо ви можете пригостити їх піцою чи печивом.
Женщіна ненавидить свого чоловіка і своє життя, але на роботу вона не піде, бо вонажемать, їй винна держава, не зря ж вона дітей стікі рожала. Женщіна не прибирає, бо нема смислу прибирати в хаті, де прогнила підлога і шпалери обдерлися ще в 2007-му.
Женщіна тоже хоче сукню і зачіску, каву в ліжко і ресторан раз в тиждень. Але її чоловіку впадло йти на роботу, а в неї нема сміливості чи бажання вигнати його з хати. І Женщіна з горя теж інколи відливає собі з пляшки благовірного, шоб заглушити свій душевний біль…
Так от. Ви в очах Женщіни – сволочі. Дружина – прастітутка, шалава і чоловіка приворожила, бо шо в ній такого. Чоловік – 100% накрав бабло, бо хто може в наш час на машину заробити і на ремонт. І яке вони мають право ходити в ресторан і їздити на море, якшо прості бідні люди не мають на шмат хліба. І діти ваші – хамовиті і наглі виродки, всі в мамашу з батьою.
Чи виникає думка в Женщіни, що її життя – це результат її вибору, її небажання щось змінити? Ні. Чи розуміє вона, що ви важко працюєте, щоб мати змогу пити каву з друзями в альтанці серед квітів? Чи думає вона, що і вам інколи доводилось економити? Ні. Чи вдячна вона за те, що її діти хоч інколи можуть у вас поїсти? Ні. Чи пам’ятає, як ви якось позичили їй 500 грн і не згадуєте про це? Ні.
Ви для неї – об’єкт настільки скаженої заздрості через власну безхребетність, що якщо вона бачитиме, що у ваш будинок залізуть злодії, то замість викликати поліцію, стоятиме на шухері і під кінець сама заскочить у вашу кухню, аби забрати помаду і міксер, які їй так хочеться…
А тепер перенесіть це все у масштаби двох країн…
Параша – це і є ця Женщіна, яка замість того, аби лишити негодного чоловіка і обрати інший шлях, піти працювати, посадити квіти і робити своїм дітям сніданки, буде вас клясти. Бо так легше…
Ольга Магас

Від admin