Десятий Закарпатський міжнародний симпозіум скульпторів, організований ГО «Про Арете Мункач», тривав протягом 25 травня – 10 червня, цього разу на базі санаторію «Квітка Полонини».

Минулого року симпозіум пройшов дуже вдало, за участі понад сорока скульпторів, відтак, у грудні «Про Арете Мункач» анонсував цьогорічний ювілейний симпозіум, темою якого мала бути вода. Проте війна внесла свої корективи, проведення заходу опинилося під загрозою зриву. «Ми вже зневірилися щодо проведення, коли кількаразовий учасник попередніх зустрічей, мій друг і колега, скульптор із Києва Василь Татарський зголосився, що хотів би взяти участь у цьогорічному симпозіумі. Ну, тоді я стану другим», – ділиться спогадами голова ГО «Про Арете Мункач», мукачівський скульптор Пейтер Матл. Після цього стала з’являтися інформація, що чимало відомих скульпторів знайшли прихисток від війни у Львові, вони також відповіли на запрошення. До них долучилися також двоє митців з Угорщини та Польщі. Відтак, у цьогорічному ювілейному симпозіумі взяла участь рекордна кількість скульпторів – одинадцять, а також двоє фотографів.

Презентацію результатів роботи митців зробив особливим перфоманс студентів ужгородського Коледжу культури та мистецтв. Скульптори втілили у своїх роботах почуття, викликані війною, надію, впевненість у якнайшвидшому настанні миру.

Після представлення скульптур присутніх привітали Адріана Сушко, заступниця голови Закарпатської облради, директор Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської ОВА, заслужений артист України Євген Тищук та голова Полянської територіальної громади Іван Дрогобецький. Вони відзначили творчість митців, а також ініціатора заходу Петра Матла.

У своєму виступі Євген Тищук зокрема, наголосив, що війна має величезний вплив на життя всіх людей. Щодо робіт, він висловив упевненість, що митці вклали у них душу і серце.

Перший заступник консула Генерального консульства Угорщини в Ужгороді Ласло Віда, у свою чергу, наголосив, що дипломатичні установи Угорщини на Закарпатті із самого початку підтримували цей процес, який відіграє як культурну, так і туристичну роль, оскільки образотворче мистецтво «завжди було сполучною ланкою між народами і націями, і для його розуміння не потрібен перекладач».

«Символічно, що свої роботи скульптори запропонували прикордонним органам місцевого самоврядування Угорщини, які вже більше ста днів самовідданно допомагають українським біженцям, котрі прибувають у країну», – сказав дипломат.

«Із початку війни понад 750 тисяч біженців втекли з України через Угорщину. Уряд прийматиме та забезпечуватиме біженців, а також надаватиме гуманітарну допомогу, допоки це буде потрібно. Ми засуджуємо російську військову агресію, ми стоїмо на боці України і зробимо все можливе, щоб у Європі якомога швидше настав мир. […] Підтримуючи симпозіум ми також хочемо висловити нашу солідарність з Україною, багатонаціональним народом України», — додав Ласло Віда, висловивши сподівання, що через рік усі зможуть зустрітися вже у мирних умовах.

Товариство угорської культури Закарпаття також серед тих, хто із самого початку підтримує проведення симпозіуму.

«Скульптори перебувають у винятковій ситуації, адже кожна людина хоче залишити певний слід в історії, а в них є можливість створювати щось стале, відчутне, видиме і через твори духовно ​​формувати людей. Тому ця місія, яку втілює Петро Матл, ​​важлива ще й тому, що ці скульптури з’являються у селах. У містах безліч скульптур, які у селах рідко побачиш. Коли з’являється щось із добрим посилом, це завжди благотворно впливає на людей. Ми будемо продовжувати підтримувати цю справу і в майбутньому», – повідомив журналістам заступник голови ТУКЗ-КМКС Гейза Гулачі.

Скульптор з Угорщини Янош Дреньовський взяв участь у Закарпастському симпозіумі скульпторів не вперше. За його словами, отримавши запрошення від Петра Матла, він відчув своїм певним обов’язком долучитися до заходу. «Нинішній симпозіум для мене став дещо особливим ще й тому, що я планував створити скульптуру з дерева і Петро Матл підготував для мене два, але, на жаль, обидва були гнилі всередині. Тож довелося братися за камінь. Ось невеликий струмок, де каміння омиває вода – звідси і виникла ідея. Скульптура зображує хвилю води і камінь».

Олександр Рідний, заслужений художник України, у своїй скульптурі втілив себе, показав себе до та після початку війни. «Моя скульптура про сьогодення. Я пам’ятаю, яким я був до 24 лютого і ким став опісля. Світ теж змінився, перевернувся, тож скульптура така, ніби я дивлюся на світ згори до 24 лютого, я отримував державні нагороди тощо, а потім раптом опинився внизу і відтоді дивлюся на цей світ знизу. Це процес, таке життя: то ти зверху, аж раптом уже внизу. Але є надія на краще майбутнє і перемогу», – каже митець.

Угорщина та угорський народ відіграють величезну роль у допомозі українським біженцям. Петро Матл хотів по-особливому висловити вдячність прикордонним населеним пунктам.

«Побачивши цю масштабну благодійну підтримку, замислився, як ми могли б віддячити прикордонним населеним пунктам. Ми вирішили передати скульптури, виготовлені в рамках симпозіуму, населеним пунктам Загонь, Кішварда, Лоня, Барабаш, Берегшурань, Тисабеч і Тарпа. Скульптори, які приїхали на захід України, на знак вдячності виготовили символічний подарунок, який надовго залишить пам’ять про волонтерів, котрі допомагають біженцям, не лише в прикордонних населених пунктах, але й у всій країні», – повідомив Петро Матл.

Передані скульптури стануть частиною Карпатського скульптурного шляху, оскільки будуть розміщені вздовж уже побудованого велосипедного маршруту вздовж кордону, відтак, об’єднають цей культурний та туристичний маршрут.

 

Від admin