Коли хочеться нових вражень і почути літописні  історії – піднімись на Велику дзвіницю Києво-Печерського заповідника!

Під час підйому ти пізнаєш  історію Печерського монастиря, довідаєшся,  хто такий Йоганн Готфрід Шедель, розберешся, що таке манерна цегла і чому дзвіницю можна назвати керамічною,  що спільного у Великої лаврської дзвіниці з Пізанською баштою, чому лаврські архіваріуси не могли працювати взимку в приміщенні першого ярусу, якими мовами розмовляли книжки в бібліотеці у другому ярусі, скільки століть сходинкам, що ведуть на майданчик із дзвонами, чим дзвони схожі на людей, як лаврський годинник позначає час…

Одна сходинка – одна історія!

«342 сходинки до неба» – саме так називається «фітнес-тур», що підготували до Міжнародного дня пам’яток і визначних місць співробітники  відділу музейно-освітньої роботи Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Це вже восьма інтерактивна екскурсія, яку розробили і проводять активні та креативні співробітники відділу  заповідника  у рамках програми «Музейне дозвілля».

Мій гід, начальник відділу  Олег Топилко, готовий  годинами розказувати про Дзвіницю, про Лавру, про її  літопис. Під час екскурсії  його герої оживають на кожному повороті  безкінечних сходинок. Це і Мазепа.  І Шевченко, і ченці-лікарі, і звичайні монахи. І кожен розказує свою історію,  читає проповідь, ділиться своїми знаннями.

Якихось 362 сходинки – і ти у нірвані, поруч з птахами.  Позаду – дріб’язки, проблеми, інтриги, поразки, незгоди. Позаду – мирська  метушня.

На самій верхівці  дзвіниці диво-дивне  –  Київ на долонях!  Переді мною – широка стрічка синього Дніпра, піді мною – золоті маківки Свято-Успенського собору, аскетичні ряди лаврських  будівель, могутні стіни монастиря. А за межами муру – сучасне зелене європейське місто. Місто,  яке пережило безліч війн, підступність сусідів, спустошливі пожежі, голод та занепад, але зберегло святиню України – Києво-Печерську лавру, яка й досі знаходиться під юрисдикцією Московського патріархату. Але, й це ненадовго: Києво-Печерська лавра буде належати  Українській Автокефальній Православній Церкві!  Скоро…

Саме про це й дзвенів мені головний лаврський дзвін: час прийшов! Справедливість настане!

P.S. Я щиро вдячна Олегу Топилку за чудову екскурсію. Ми познайомилися з ним  у  зоні АТО, у Дружківці, коли  він разом з директором заповідника  Олександром Рудником  відкривав у  Донецькому обласному  художньому музеї фотовиставку сучасних художніх фотографій «Києво-Печерська лавра – святиня України».

Це була одна із перших  виставок, що проходили  у новому приміщенні Донецького обласного художнього музею. Вони не побоялися приїхати у Донецьку область під час березневої хуртовини, не побоялися пройти блок-пости та подолати військово-польові дороги.

Від нашого знайомства до відкриття виставки пройшло всього два тижні – вони зателефонували і запропонували провести захід.

Заповідник приїхав підтримати жителів Донбасу та своїх колег музейників. Щиро. Від душі. Просто так..

Я вдячна керівництву  Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та Національному музею Тараса Шевченка за підтримку. За перші три місяці 2018 року, вони  допомогли музею-переселенцю провести у Дружківці дві виставки.

А ось  керівництво музею у Пирогові так і не спромоглося виконати договір про співпрацю з музеєм на Донеччині, який  був підписаний  ще у грудні 2017 року. Просили лише одне – допомогти атрибутувати рушники… Не знайшли часу. Зайняті.

Що ж,  кожен відповідає перед своєю совістю…

Наталка Іванченко,

шеф-редактор журналу «Музеї України», екс-директор ДОХМ.

Від admi vik