• • П.с.

24 картини 16-17 століть і 70 срібних виробів було вкрадено з музею голландського міста Хорн в ніч на 10 січня 2005 року. Вартість колекції, за даними СБУ, – близько  € 10 млн.

У 2015 році вперше стало відомо, що картини можуть знаходитися в Україні. Музейні працівники стверджують, що в липні 2015 року в посольство Нідерландів звернулися двоє людей, що представилися членами українського добровольчого батальйону ОУН. Вони заявили, що вкрадені картини у них, і запропонували повернути твори мистецтва за винагороду в € 50 млн.

Кінець цитати.

А ось як все пояснює Вікіпедія: “У січні 2014 року нідерландська поліція виявила фотографію зниклої картини Яна Лінсена на одному українському веб-сайті, на якому невідомі просили дати їй оцінку. Натомість журналісти каналу «1+1» з’ясували, що ця інформація обговорювалась на російському форумі.^[3] Проте справа не просунулась.

За відомостями нідерландської газети «De Volkskrant», крадені картини зберігалися у Києві у квартирі президента алчевського футбольного клубу «Сталь» Володимира Полубатка. Правоохоронні органи провели у нього обшук, але вилучені картини не повернули музею, а намагалися продати приватним покупцям з Італії. Але ті відмовилися. Згодом керівник підрозділу, що проводив обшук, віддав одну з картин як хабар представникові СБУ. Після Революції Гідності картини виявили на окупованій частині Донбасу.

За словами українського письменника, бійця Українського військового об’єднання, що пов’язане з батальйоном ОУН, Бориса Гуменюка, 2014 року з’явилась оперативна інформація з анонімних джерел, що в маєтку в підконтрольному терористам передмісті Донецька, що належить людині з близького оточення колишнього президента В. Януковича, виявлено колекцію живопису, імовірно, викрадену з голландського музею. Письменник, пояснюючи причину того, що невідомі бійці української диверсійно-розвідувальної групи звернулись саме до нього, зізнався: «Я знайомий з багатьма художниками, у мене в самого значна колекція живопису… Я десять років на ринку, заробляю на картинах. І це відомо всім».

Гуменюк повідомив про це під час зустрічі з трьома представниками нідерландського посольства у Києві, які попросили його координувати розслідування.

Артур Бранд, фахівець зі злочинів, пов’язаних із витворами мистецтв, також підтвердив інформацію про зустріч з Б. Гуменюком. За його твердженням, утримувачі колекції зажадали від музею 50 мільйонів євро за повернення картин. Хоча вартість картин становить 1,3 млн євро, А. Бранд оцінив їх у півмільйона євро, оскільки колекція зберігалась у неналежному стані. За його словами, у «художньому світі заведено платити тому, хто знайшов картини, винагороду в розмірі 10 % від вартості». Тому музей пообіцяв виплатити винагороду в 50 тисяч євро. Оскільки заклад не отримав відповіді, за два тижні Бранд у листі у категоричному тоні зажадав негайно передати колекцію.- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B6%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD_%D1%83_%D0%97%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D0%A4%D1%80%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%96%D1%97

У вересні керівництво музею звернулось до посольства, щоб уладнати справу через дипломатичні канали.

7 грудня 2015 року директор музею Ед Ґірдінк у газеті «De Telegraaf» заявив, що вся колекція творів мистецтва у руках добровольців.

У березні-квітні 2016 року СБУ виявила чотири картини: «Світська жінка» («Марнославство»), «Повернення Єфта» (1625) Якоба Вабена, «Весілля селянина» (1671—1675) Гендріка Богарта^[en] і «Кухонна сцена» (XVII) Флоріса ван Шутена, вартістю 280 тис. $. Експерти підтвердили автентичність. На пошуки витратили чотири місяці. У ході слідства опитали понад сотні осіб. 14 квітня Голова спецслужби Василь Грицак повідомив, що «за оперативними даними, частина картин перебуває на тимчасово окупованій території, а частина з них може перебувати на території Російської Федерації».

30 травня 2016 року невідомий приніс до нідерландського посольства картину Ісаака Оватера^[en] «Ньюштрат у Горні» (1784). За попередніми відомостями, чоловік отримав полотно у подарунок. Дізнавшись, що картину викрали, вирішив повернути власникам”.

Редакція журналу “Музеї України” мріє отримати і опублікувати розлогий коментар прес-служби СБУ про деталі цієї неймовірної історії, яка ще триває, і в якій явно замішані вищі особи вже нинішньої, “майданутої” влади. Часу у Вас було достатньо – де результати і судові рішення? Таке враження, що знову хтось щось трохи вкрав і їх тихо прикрили…

Сумнівно, що європейці все те забули і пробачили. Та і вибори… Отож, чекаємо радісно-переможного повідомлення прес-служби СБУ. У що чомусь мало віримо… Хоча…

А ось розлогу версію Валентина Наливайченка, просто вимагаємо! Що заважає? Наша маленька медіа-група з десятка сайтів, готова оприлюднити хоч офіційну заяву, хоч зустрітися і поговорити…

Поки що, говоримо про версії.

Хоча, більш цікавить, хто організував і пограбував музей у Нідерландах? Яким чином, за сприянням кого, переправив крадене в Україну? Хто зберігав? І де нині більша частина викраденої колекції?

Питання дуже прості. А відповідь про рівень корупції і ганебну роботу відповідних органів, провокують розлогу. І бажано, в формі судового вироку. Сподіваємося, не Європейського суду…

Далі будете грати у мовчанку?

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Інформаційний запит Наливайченку В.О.

Журнал “Музеї України” просить дати розширений коментар про пограбування музею в Нідерландах. Хто то зробив і як культурні цінності опинилися в Україні, подолавши кордони і митниці? Хто з вищих офіцерів СБУ причетний до перепродажу колекції? Чи є хоч одне судове рішення у цій резонансній справі? Де картини нині, як і колекція срібла? Які результати Вашого особистого розслідування?
Стартовий матеріал опубліковано на десятках сайтів і блогів. http://www.museum-ukraine.info/?p=4808
Сподіваємося на Вашу відповідь, яку гарантовано опублікуємо!
З повагою,
Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”