боротися за свою національну державу з потрійним натхненням

  • admin
  • 17.07.2020
  • Коментарі Вимкнено до боротися за свою національну державу з потрійним натхненням

Важливість мовного питання сьогодні можна знайти у гарній історичній ілюстрації.

Зарозумілі «технократи», які кепкують над захистом української мови і називають це «шароварництвом», люблять повторювати, що усе просунуте людство переймається технологічним прогресом і національна ідентичність тепер не має жодного значення, а боротьба за Українське є ознакою нашої відсталості. Вектор технологічного прогресу нібито незворотній і борці за Українську самобутність назавжди застрягли в минулому.

Бурхливі перетворення кінця XVIII століття і все XIX століття ставлять під сумнів такий висновок.

Епоха розуму і громадянських свобод, яку потім назвуть Просвітництвом, народила Велику Французьку революцію і Конституцію США наприкінці XVIII століття. Людство руйнувало деспотизм, прочиняло двері вільній людині, стрімкому розвитку технологій, вільному ринку і врешті-решт демократичному устрою суспільства. Здавалося б, Просвітництво і мало стати умовним кінцем історії, що створив передумови для становлення ситої і задоволеної особистості.

Згодом, однак, наступне XIX століття назвуть періодом Романтизму. Це час занурення в національні традиції і пошук основ для національної самобутності. Це століття пройде у пошуках «національних міфів». Вся Європа жила творенням сучасних націй і врешті-решт національної держави. Українські інтелектуали також були активними учасниками цього глобального дискурсу. Національний Романтизм став продовженням Просвітництва, а не навпаки. Звільненій розумній особистості, яка скидала пута абсолютизму, особистої свободи виявилося недостатньо. Вона шукала себе в колективному національному самоусвідомленні.

Сучасні глобальні процеси знову натякають, що зухвала переконаність в незворотньому і лінійному прогресі «денаціоналізованого» людства може виявитися передчасною. Чомусь здається, що цінність свого національного не залишилася у минулому. І розвиток можливостей людського розуму не обов‘язково супроводжуватиметься відмовою від національного коріння.

Для України це питання має особливе значення. Бо підготовчий період Романтизму у XIX столітті не приніс нам бажаного результату на початку XX століття. В силу різних причин ми не прожили тоді етап незалежної національної держави, як це змогло багато наших європейських сусідів. Тож зараз ми повинні боротися за свою національну державу з потрійним натхненням. Бо ми маємо надолужити недопрацьовання українців століття тому.

Михайло Басараб