Перед Вами – шабля останнього отамана Задунайської Січі Йосипа Гладкого. Вона була виявлена видатним істориком Дмитром Івановичем Яворницьким у маєтку сина кошового – Василя Йосиповича Гладкого.

За твердженням Яворницького шабля була подарована Йосипу Гладкому особисто турецьким султаном.

Йосип Михайлович Гладкий (роки життя: 1789–1866) походив з козацької родини сільського голови села Мельников (нині Черкаська область). Близько 1820 року, залишивши сім’ю, пішов на заробітки до Одеси. Звідти перебрався за Дунай до козаків, де вступив у Платнирівський курінь. Зробивши швидку кар’єру від курінного до кошового отамана Січі у 1827 році, водночас був затверджений султаном Магмудом ІІ у правах двохбунчужного паші. Очевидно саме у цей період Йосипу Гладкому була пожалувана шабля, яку пізніше замалював та коротко описав Яворницький.

Шабля турецького типу XVIII століття, кілідж – руків’я зі слонячої кістки, піхви зовні обкладені масивними срібними пластинами з чорнінням, на виготовленому зі сталі клинку, в рослинному картуші, виконаному золотою насічкою, вирізьблена арабською цитата з Корана.

Зміст цього сакрального напису перекладається як «Немає молодця окрім Алі, немає меча окрім Зульфікару» є типовим для зброярської традиції мусульманських країн. Картуш закінчується зіркою Давида зі ще одним арабським написом в центрі, що перекладається як «Не дай Бог» і по суті є містичною формулою захисту від поразки в бою та наврочення.