Колись українці ставили дідух (стилізований сніп) замість ялинки
Ставили його на найпочеснішому місці у хаті.
Дідух був мірилом ціни життя як для людини, так і для тварин у господарстві.
За Русі, Великогого князівства литовського, Речі Посполитої і Австрійської імперії міщанин сплачував податок із землі до двору, оскільки міщани мали утримувати власним коштом замкову сторожу.
Кожен міщанин у жнива зобов’язаний був нажати на замкових (княжих) ланах 4 копи.
Копиця (копа), стіжок мав 60 снопів (складених колоссям усередину і покритих одним снопом згори) була одиницею ліку хліба.
Отже, у разі відмови працювати на княжих ланах, міщанин мав сплатити по 1,5 крейцери за кожен з 240 снопів збіжжя або 360 крейцерів.
Цікаво, скільки це на сучасні гроші ?
Мідний крейцер з’явився саме на час входження України до Австрійської імперії, а з 1765 р. мідна монета стала основним розмінним засобом обігу.
Тоді ж було вилучено найдрібніші срібні монети. До Австрії, в середині 18 ст. Річ Посполита теж використовувала австрійські гроші.
У 18 ст. за 10 мідних крейцерів можна було купити 1,56 грама срібла (умовно), а 1,56 г. срібла зараз приблизно коштують 1€.
Таким чином 360 крейцерів коштували 56,16 г.срібла або 36€
Вдвоє менша копиця, 30 снопів, звалась полукіпок копа з 15-20 снопів звалася кладня
Складанням снопів у скирти займалися спеціально призначені робітники кладільники чи кладії, що відповідали за кількість і облік.
Ще можна було найняти жниць з одержанням плати. Якщо плату жниця отримувала натурою, то з нею міщанин мав домовлятися, за який сніп вона будуть жати.
Наприклад, «жати за 9-й сніп» означало, що жниця-наймичка отримуватиме в натурі 1/9 частину снопами пшениці.
Дідух в уяві українців був основою багатства і саме тому в Різдво саме ним, а не ялинкою, прикрашалася хата.