Микола Бурачек. Життя та творчість.

  • admin
  • 31.07.2021
  • Коментарі Вимкнено до Микола Бурачек. Життя та творчість.

 

В колекції Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана  представлена рання робота Миколи Бурачека «Натюрморт (квіти)». Автор майстерно сполучив барвистий букет та соковите тло, і глядач дивлячись на ці квіти просто милується красою.

Картини Миколи Бурачека відзначаються теплими кольорами, митець писав полотна енергійними мазками, він передавав власне враження, бачення, насичував їх життєрадісністю та теплими кольорами. Сам художник так характеризував свою творчість так: «Я працюю на натурі і моя майстерня переважно – поле, ліс, річка, берег моря тощо… Я малюю і в спеку, і в дощ, і в осінню непогоду, і по пояс в снігу». Микола Бурачек спостерігав за природою та зображав її яскраве розмаїття. Художник був на етюдах майже в усіх частинах областях України – Київщина, Полтавщина, Поділля, Чернігівщина, Крим…

Майже 17 років свого життя Микола Григорович присвятив театру. Одночасно з акторською роботою,брав участь в оформленні вистав, писав рецензії, які охоче друкували газети та журнали. Певний час Бурачек відвідував Рисувальну школу Миколи Мурашка, де вчився у Миколи Пимоненка. Рішення змінити театр на професію художника Микола Григорович прийняв вже зрілою людиною. У 1905 році роботи митця були представлені на виставці українських художників у Львові, яку організував Іван Труш. Серед учасників виставки були Фотій Красицький, Михайло Жук. Твори представлені Бурачеком отримали схвальні відгуки.

Одного разу Микола Григорович захворів та звернувся до лікаря Станіславського, у якого в цей час гостював брат Ян – відомий художник – пейзажист. Треба зазначити, що Ян Станіславський народився на Черкащині і вважав Україну своєю другою душею, часто відвідував нашу країну, якій присвятив багато творів. Митець, переглянувши етюди Бурачека, схвалив їх і переконав його у необхідності отримання професійної художньої освіти. Він не тільки запропонував Миколі Бурачеку вступити до Краківської Академії Красних Мистецтв, але й разом з братом дістав грошей на дорогу і допоміг влаштуватися в Кракові. Навчання тривало до 1910 року, викладачі — видатні художники-пейзажисти Ян Станіславський та Фердинанд-Емануїл Рушиц прищепили Миколі Бурачеку справжнє розуміння композиції та захоплення природою.

Закінчивши Академію, Микола Бурачек поїхав вдосконалювати майстерність до Парижа, де працював у майстерні АнріМатісса та навчався в академії Рансома. Особливо Миколу Григоровича захопила творчість Моне, Ренуара, Сіслея, Коро та Добін’ї і разом з цим твори Веласкеса. Дворічне перебування в Парижі сприяло удосконаленню техніки Миколи Григоровича і збагатило його палітру.

У 1912 році Микола Бурачек повернувся до Києва, наступного року 20 його творів були представлені на виставці і мали великий успіх. 22 листопада 1917 року у Києві відкрилась Академія митців і Миколу Григоровича обрали на посаду керівника пейзажного класу. Він став одним із засновників Академії, одним з перших її професорів У 1918– 1921 роках Микола Бурачек працював викладачем Київського інституту театрального мистецтва, від 1925 року був директором Харківського художнього технікуму, з1928 року — професором Харківського художнього інституту.

В цей період Микола Григорович активно творчо працював та створив одну з найкращих своїх робіт «Хата оповідні. Спека», яка зараз знаходиться в Харківському художньому музеї.

Митець дуже любив писати небо та хмари — «Дуже люблю я писати небо. Воно для мене є основою тональності всієї картини, воно мусить жити разом з землею, яка виступає на його своїми формами, предметами, рослинами….»

Микола Бурачек був знавцем творчості Тараса Шевченка-художника. У 1931 році Микола Григорович почав працювати науковим співробітником галереї Шевченка в Харкові, згодом він створив капітальну працю «Перші ілюстратори «Кобзаря». Однойменному твору Шевченка присвячена робота «Реве та стогне Дніпр широкий». Шевченківська тема в творчості художника, пов’язана з темою Дніпра, яку Микола Григорович дуже любив. Взагалі художник дуже любив писати воду «її тремтячість та хвилювання».

Також Бурачек був автором монографії про художника Миколу Самокиша та неопублікованої праці про творчість Олександра Мурашка. Художник цікавився місцями пов’язаними з Михайлом Коцюбинським, неоднарозово бував в Чернігові та Вінниці. В цей період він створив картину «Яблуні в цвіту», в ній автор передає свої враження від новели Коцюбинського. Твір знаходиться в колекції Національного художнього музею України.

У 1936 році відбулась велика персональна виставка творів Миколи Бурачека, після закінчення якої митець отримав звання Заслужений діяч мистецтв. Цього ж року побачила світ автобіографія художника «Моє життя».

Ще працюючи над картиною «Реве та стогне Дніпр широкий» Микола Григорович почав втрачати зір і незабаром зовсім перестав бачити. Зір живописцю повернув академік Володимир Філатов, який високо цінував твори Миколи Бурачека. Стосунки лікаря і пацієнта переросли у дружбу.

У 1941 році до ювілею художника відбулась його найбільш повна виставка, а наступного року серце Миколи Бурачека припинило битися. Його твори цінують і люблять не лише в Україні, але й за її межами. Бо це не просто пейзажі та натюрморти, це яскраві враження, які захоплюють глядача.

Олександра Острякова  — науковий співробітник Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана.