Один із найдавніших прообразів гаманців, що зберігся дотепер, датується ІІІ тисячоліттям до нашої ери. Це невеличкий шкіряний мішечок, що належав Етці або Тірольській льодовій людині – крижаній мумії епохи пізнього неоліту.
Етці знайшли туристи з Німеччини в Східних Альпах 1991 року. Відкриття призвело до перегляду доісторичних періодів, оскільки виявилося, що цивілізація кам’яної доби була розвиненіша, ніж вважалося до цього.
В середньовічній Європі поширеними стали гаманці-конверти та гаманці-омоньєри. Перші мали вигляд нашитих на основу кишень по обидва боки. Омоньєри – поясні гаманці із шкіри чи полотна. Їх прикрашали вишивкою, зображеннями гербів, жанровими сюжетами чи орнаментами. Оздоблення гаманців інколи було настільки розкішним, що вони ставали предметами, які закладали у лихварів.
Перші омоньєри з’явились у XII столітті. Вважалось, що саме із таких поясних гаманців, а не звичайних, варто жертвувати милостиню, щоб гроші у благодійника ніколи не перевелися.
Поступово гаманці перестали бути атрибутом винятково заможних станів, з XVI століття ними широко користувалися ремісники, купці та селяни.
У цей період частими стають крадіжки гаманців. Щоб захистити свої фінанси, власники гаманців обладнують їх металевим каркасом. Часто до них кріпили спеціальні дзвіночки, які допомагали впіймати крадія «на гарячому».
Крадіжки гаманців зображені на багатьох відомих полотнах. Серед них – «Фокусник» живописця Ієроніма Босха. Художник зобразив поширений спосіб шахрайства: у той час, поки фокусник відволікає аудиторію грою в кубки та кульки, крадій намагається викрасти гаманець у одного із глядачів.
Небезпека крадіжки, вочевидь, зменшилася з появою кишень у повсякденному одязі у кінці XVI – на початку XVII століття. В цей же час спосіб носіння гаманців на поясі почав виходити з моди.