МАЛЬОВАНІ СКРИНІ УКРАЇНИ

  • admin
  • 07.04.2021
  • Коментарі Вимкнено до МАЛЬОВАНІ СКРИНІ УКРАЇНИ
Мальовані скрині Побутували на Полтавщині, Слобожанщині, Київщині, Чернігівщині, Катеринославщині, Волині, Поліссі, Львівщині.
Полтавщина. Найвідомішими осередками скринного промислу були села Вереміївка, Нові і Старі Санжари, Лохвиця, Грунь та ін. Скрині виготовляли переважно з липи, тополі, берези, іноді вільхи та верби. За літо один майстер міг виготовити до 20 скринь. Перед розписом скриню шпаклювали сумішшю крейди та оліфи або крейди та клею, розведених на воді. Потім «одягали сорочку», тобто фарбували у колір тла для розпису (зелений, синій, сірий, темно-вишневий). Ретельно розмальовувався передній бік скрині, бічні – не завжди або скромніше. Віко розписувалося рідко.
Орнамент рослинний, головні мотиви – яскраві букети квітів, вазони, червоні або рожеві яблука. Часто передня стінка поділялася вертикальними металевими смугами (окуттям) на кілька рамок («вікон»), в яких компонувалися букети квітів.
Слобожанщина. Відомими осередками були Лебедин, Котельва, Нижня Сироватка, Сватове. Зі Зміївського, Ізюмського та Охтирського повітів скрині вивозили на Дон. Відомо, що зокрема з Охтирського повіту у 1842 р. було вивезено 1200 скринь. Квітковий орнамент – вазони з квітами, перев’язані бантом букети. Колорит стриманий.
Про скрині Лебедина Стефан Таранушенко писав:
«Оздоблені скрині найчастіше вазонами з квітами та букетами, перев’язаними бантами… Тут же нам переказували, що в старовину неодмінною приналежністю весільного столу був дерев’яний мальований посуд».
Київщина. Значним осередком виробництва скринь було м. Васильків. Малюванням по дереву славилися Смілянщина та Чигиринщина. Поряд з рослинним орнаментом зустрічаються й зображення побутових сцен.
Чернігівщина. Центри виробництва – Ніжин, Козелець, Ріпки, Глухів, Сосниця. Ніжинські скрині у великій кількості продавалися в Борисполі та Фастові. Скрині з Глухова і Сосниці продавали і в сусідній Курській губернії.
Катеринославщина. Переважали скрині великого розміру. Окуття може бути не лише на ребрах, а й на чільному боці скрині, поділяючи її площину вздовж на 2 – 3 частини. У розписі переважали яскраві червоні квіти на зеленому тлі. Розписними скринями славилося село Петриківка. Скрині розписувала й відома майстриня декоративного розпису Тетяна Пата.
Полісся. Замість скринь використовували бодні– циліндричні та еліптичні бочки із соснових чи дубових клепок з вухами і кришкою, на яких часом випалювали або вирізували прості орнаменти (хрести, кружальця). Вони добре вписувалися в інтер’єр давньої поліської хати з її митими стінами, лавами, невибагливим посудом, ткацьким верстатом. Використовували й довбані кайдуби (кадовби). Скрині ( по-місцевому – «куфери») з’явилися в другій половині ХІХ ст. Вони мали опукле (півкругле) віко, ребра оббивали бляхою. Оздоблювали їх переважно технікою «фляндрування» (розчісування), яка давала простий смугастий орнамент.
Яворівська скриня (Львівщина). Виготовляли переважно із соснових дощок. Вони мали форму паралелепіпеда. Характерною ознакою їх були різноманітно профільовані підніжки і колеса (кочета) діаметром 14-16 см., що розписувалися фарбами. Площа віка та передньої стінки вузькими смугами ділилися на 1 або 2 квадрати чи прямокутники, в яких розміщували мотиви вазонів, віночки, букети квітів. Тло переважало темно-коричневого або зеленого кольору. Для розпису використовували білу фарбу. Орнаментальні мотиви: цяпочки, крапочки, качечки, гіллячки, віночки, зірочки, ружі (назви місцеві).
Буковина. Побутувала маленька скриня – «скринга». Зберігали в ній коралі, прикраси з монет (салби), весільний вінчик і рушник. Вона мала форму видовженого вгору паралелепіпеда. Обковували її металом, вставляли замок. Кожна деталь малюнка мала символічне значення: барвінок – нев’януча любов, голубочки – бути у парі, зозулька – щоб багато літ накувала, ружі – щоб життя процвітало, барвінковий віночок і сердечко – молодість.
Для буковинських скринь характерне вишневе, зелене, коричневе тло, на якому малювали малі й великі букети з білих і червоних квітів. Крім основних мотивів були й другорядні: «підківки», «цяточки», «косиці», «кривульки», зображували птахів, «весільне деревце», церкви.
Закарпаття. Скрині мали форму невисокого видовженого прямокутника і називалися «курта лада» (мала скриня). Призначалася для зберігання прикрас, рушників, весільної сорочки, весільних рушників та віна.
Зображували на ній шлюбну символіку – рай-деревце. Тож і співається в пісні:
Райське деревце над Раєм стало, Квітло проквітало, не много зродило.
Венцей не зродило, як дві ягідочки: Перша ягідочка – молодий Івасьо,
Друга ягідочка – молода Марися.
Людмила Білоус.