У зібранні Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського зберігаються 66 зразків вибійки XVII – ХХ століть: цільні речі, підкладки гаптованих речей та фрагменти тканин. Серед них 27 зразків українського виробництва, 11 – європейські (німецькі та французькі) і 28 – російські.
Вибійка (тканина з нанесеним візерунком) як техніка оздоблення тканини відома із середини І тисячоліття. Виконувалася вона двома техніками вибивання – верхнього і резерважем.
У Німеччині найбільша мануфактура з виготовлення якісної вибійки була заснована Йоганом Генріхом Шюлле у 1759 році у Аугсбурзі. Там виготовлялися так звані «аугсбурзькі ситці», які спочатку друкувалися з дерев’яних, а потім з мідних дощок головним чином у техніці резерважу. Резерв – різного складу непроникні для фарби суміші – наносився на тканину дошками, пензлями від руки, за допомогою трафаретів, а пізніше із застосуванням циліндричної «друкарської машинки».
Українська вибійка представлена зразками середини XVIIІ – ХІХ століття. Деякі зразки цікаві своїм буйним рослинним орнаментом, в якому простежується вплив тогочасної вишивки козацької старшини. На Чернігівщині була поширена вибійка із зображеннями птахів серед квітів, орнаментальних кіл «цвіт-віночок» та картатими і смугастими орнаментами.
Віра Зайченко. Вибійчані тканини в колекції Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського // Скарбниця української культури. Випуск 2 – 2002 – С. 88–112.

 

Від admin