Володимир Дзьобак: НАША ПЕРЕМОГА ВИРІШУЄТЬСЯ У БИТВІ ЗА МИНУЛЕ

  • admin
  • 17.04.2021
  • Коментарі Вимкнено до Володимир Дзьобак: НАША ПЕРЕМОГА ВИРІШУЄТЬСЯ У БИТВІ ЗА МИНУЛЕ
НАША ПЕРЕМОГА ВИРІШУЄТЬСЯ У БИТВІ ЗА МИНУЛЕ
Нещодавно у мене були розмови із рядом чиновників, які працюють на території історичної Волині, народними депутатами. Отримуючи в подарунок “Історію Волині”, вони розгортали її, дивилися на хорошу поліграфію, значний масив тексту, суперські карти і хвалили.
Після розповіді про історію написання книги, її тернистий шлях до видання, значні матеріальні витрати вони одразу чесно запитували: “А навіщо це все потрібно?”
Якщо таке питання виникає в наших очільників, то воно точно виникає і в більшості тих, хто бачив “Історію Волині” в соціальних мережах чи придбав для власної бібліотеки. Я зрозумів, що потрібно дати більш розлоге пояснення чому, у наш непростий час, зайнявся організацією подібного видання.
І так, 2008 рік. Бухарест. На закритому засіданні ради Росія-НАТО Путін, на запитання як він буде реагувати, якщо Україна стане членом НАТО вибухнув гнівною тирадою.
Звертаючись до Буша, Путін розлючено сказав:” Ти ж розумієш, Джордж, що Україна – це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій – це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами! “І він тоді дуже прозоро натякнув, що якщо Україну все ж таки приймуть у НАТО, ця держава просто припинить існування”.
Свої судження Путін базував на багатовікових висновках російських істориків, розробників міфу про “великоруський” народ (Карамзін, Погодін, Соловйов, Іловайський і багато інших).
В найбільш концентрованому вигляді концепція була описана М.П.Погодіним. В своїх працях, він спирався на спостереження деяких мовознавців про те, що в мові писемних пам’яток часів Київської держави нібито не трапляється ніяких рис південноруського (тобто українського) характеру.
Наприклад, билини, які збереглися в народній пам’яті в деяких північних областях Росії і Сибіру. Погодін використав ці факти для висунення своєї гіпотези: Київ і його околицю населяло «великоросійське плем’я», котре з князями Долгоруким і Боголюбським переселилося на північ.
Він вважав, що Київська земля після татаро-монгольського погрому збезлюдніла. На цю територію прийшли переселенці з Карпатських гір. Малороси.
Це означає, що в нас, українців, немає ніяких прав на нинішню землю. Абсолютно!
І саме ці козирі озвучує Кремль не стільки для внутрішнього користування і одурманення власного населення, як для зовнішнього. Через свої інформаційні канали отрута кожного дня ллється на бюргерів ситого Заходу, які і так готові до того, щоб задля власного добробуту пожертвувати якоюсь там Україною, а тут ще й виявляється є всі “законні й історичні” підстави!
На початку 2014 року федеральним бюджетом Росії, на виконання спеціального доручення президента РФ було виділено колосальні ресурси на швидку розробку і впровадження “Концепції нового навчально-методичного комплексу з вітчизняної історії”, які “входять до її складу історико-культурним стандартом (Концепція УМК 2014 року).
Аналіз цих подій і документів не входить в цю публікацію, але зазначимо, що вся ця “Концепція…” не тільки базується на вищеозначених постулатах, але і йде набагато далі…
Саме тоді, дізнавшись про ці, а також багато інших факторів я зрозумів, що моя головна місія – всіляко сприяти підготовці справжньої історії мого краю…
E pluribus unum – «З багатьох — єдине». Ці слова належать Цицерону, які він виголосив в своїй знаменитій промові «Про чесноти». Сьогодні цей вислів став девізом США і розміщений у них на гербі.
Історія рідного краю дає розуміння справжньої історії України. Із маленьких пазликів складається цілісна картина.
Археологічні дослідження, які проводить доктор історичних наук Залізняк Леонід Львович і які ось уже декілька років підтримує Центр дослідження і відродження Волині доводить, що ми, українці, дві тисячі років живемо ТУТ безперервно. Ми нікуди не йшли, не переміщалися на Північ, ні в яке Залісся.
Це земля наших предків, це наша земля і ми її будемо боронити: волиняни із подолянами, з бойками, гуцулами, лемками, слобожанами і багатьма іншими, з якими разом ми утворюємо один УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД.

Володимир Дзьобак

Адміністратор
Якщо ви не проти, я напишу це італійською мовою – Volodymyr Dziobak: NELLA BATTAGLIA DEL PASSATO SI DECIDE LA NOSTRA VITTORIA
LA NOSTRA VITTORIA SI DECIDE NELLA BATTAGLIA DEL PASSATO
Recentemente, ho avuto conversazioni con un certo numero di funzionari che lavorano nel territorio della storica Volyn, parlamentari. Ricevendo in dono la Storia di Volyn, l’hanno spiegata, hanno guardato la buona stampa, una vasta gamma di testi, super mappe e lodati.
Dopo aver raccontato la storia della scrittura del libro, il suo percorso spinoso verso la pubblicazione, i costi significativi dei materiali, hanno subito chiesto onestamente: “Perché tutto questo è necessario?”
Se una domanda del genere sorge nei nostri leader, certamente sorge nella maggior parte di coloro che hanno visto la “Storia di Volyn” sui social network o hanno acquistato per la propria biblioteca. Ho capito che dovevo dare una spiegazione più dettagliata del perché, nei nostri tempi difficili, ho iniziato a organizzare una pubblicazione del genere.
E così, 2008. Bucarest. In una riunione a porte chiuse del Consiglio Russia-NATO, Putin, alla domanda su come avrebbe reagito se l’Ucraina diventasse membro della NATO, è scoppiato in una tirata rabbiosa.
Rivolgendosi a Bush, Putin ha detto con rabbia: “Tu capisci, George, che l’Ucraina non è nemmeno uno Stato! Cos’è l’Ucraina? Parte del suo territorio è l’Europa orientale, e una parte, e una significativa, è stata donata da noi! “E poi ha fatto capire molto chiaramente che se l’Ucraina è ancora ammessa alla NATO, questo stato cesserà semplicemente di esistere”.
Putin ha basato i suoi giudizi su conclusioni secolari di storici russi, sviluppatori del mito del popolo “grande russo” (Karamzin, Pogodin, Solovyov, Ilovaisky e molti altri).
Nella forma più concentrata, il concetto è stato descritto da MP Pogodin. Nelle sue opere, si è basato sulle osservazioni di alcuni linguisti che nella lingua dei monumenti scritti dei tempi dello stato di Kiev presumibilmente non si trova alcuna caratteristica del carattere della Russia meridionale (cioè ucraina).
Ad esempio, epopee che sono sopravvissute nella memoria popolare in alcune regioni settentrionali della Russia e della Siberia. Pogodin usò questi fatti per avanzare la sua ipotesi: Kiev ei suoi dintorni erano abitati da una “grande tribù russa” che si trasferì a nord con i principi Dolgoruky e Bogolyubsky.
Credeva che la terra di Kiev si fosse spopolata dopo il pogrom tataro-mongolo. Gli immigrati dai Monti Carpazi giunsero in questo territorio. Piccoli russi.
Ciò significa che noi ucraini non abbiamo diritti sulla terra attuale. Assolutamente!
Ed sono proprio queste carte vincenti che il Cremlino esprime non tanto per uso interno e intossicazione della propria popolazione quanto per esterni. Attraverso i suoi canali di informazione, ogni giorno viene versato veleno sui cittadini dell’Occidente sazio, che sono già pronti a sacrificare un po ‘di Ucraina per il proprio benessere, e qui si scopre che ci sono tutti i motivi “legali e storici”!
All’inizio del 2014, il bilancio federale russo, per adempiere a un ordine speciale del Presidente della Federazione Russa, ha stanziato enormi risorse per il rapido sviluppo e attuazione del “Concetto di un nuovo complesso educativo e metodologico sulla storia nazionale”, che fa parte del suo standard storico e culturale.).
L’analisi di questi eventi e documenti non è inclusa in questa pubblicazione, ma va notato che l’intero “Concetto …” non si basa solo sui postulati di cui sopra, ma va anche molto oltre …
È stato allora, imparando questi e molti altri fattori, che ho capito che la mia missione principale è contribuire alla preparazione della vera storia della mia regione …
E pluribus unum – “Di molti – l’unico”. Queste parole appartengono a Cicerone, che pronunciò nel suo famoso discorso “Sulle virtù”. Oggi, questa frase è diventata il motto degli Stati Uniti ed è apposta sul loro stemma.
La storia della terra natia offre una comprensione della vera storia dell’Ucraina. L’intera immagine è composta da piccoli puzzle.
La ricerca archeologica condotta dal dottore in scienze storiche Leonid Lvovich Zaliznyak e sostenuta dal Centro di ricerca e rinascita di Volyn da diversi anni dimostra che noi ucraini viviamo QUI ininterrottamente da duemila anni. Non siamo andati da nessuna parte, non ci siamo spostati a nord, in nessuna foresta.
Questa è la terra dei nostri antenati, questa è la nostra terra e noi la difenderemo: Volynians with Podolians, with Boyks, Hutsuls, Lemkos, Slobozhans and many others, with which together we form one UCRAINIAN PEOPLE.
Vladimir Dziobak