Яка вона, волинська писанка?

  • admin
  • 02.05.2021
  • Коментарі Вимкнено до Яка вона, волинська писанка?
 Думаю, що небагато людей на Рівненщині зможуть дати відповідь на це питання. І не дивно, бо писанкарство тут було майже забуте. Ще тридцять років тому мало хто (окрім переселенців із Холмщини) вмів розписувати писанки традиційним способом, і інформацію доводилося збирати по крихтах…Чому я поставила питання саме так? Бо найчастіше в нас розписували писанки в південних районах Рівненської області, на території історичної Волині, на Поліссі це робили значно рідше.
Майже в кожній хаті фарбували більше як півсотні яєць. За давньою традицією, писанки розписували воском, який попередньо розігрівали на припічку в невеликій посудині. Робили це з допомогою спеціальної «кісточки», яку виготовляли таким чином: маленьку паличку розщеплювали з одного кінця, а в отвір перпендикулярно вставляли і прикріплювали з допомогою ниток голку з намотаною на неї смугою фольги. Коли інструмент був готовий, голку виймали, а шматок фольги перетворювався в трубочку-писачок, з допомогою якої виливали розтоплений віск на поверхню яйця. Це доводилося робити, цілий день стоячи біля печі. Починали розписувати яйце від товстішої частини рухом від себе, тримаючи його пальцями лівої руки і повертаючи в потрібному напрямку за писачком. Особливої терплячості вимагала техніка різнокольорового розпису. Гідна подиву і захоплення ця сумлінна робота! І хоча самобутні маленькі шедеври швидко псувалися, розбивалися, їхнє життя було короткотривалим, але ніщо не може зрівнятися з передсвятковим піднесенням душі, радістю творення, відчуттям своєї причетності до таємниць мистецтва!
У загальних рисах характеризуючи особливості орнаментики великодніх яєць, зауважу, що на перший погляд вони мають просту будову, але саме в простому найчастіше буває захована геніальна мудрість і вроджений художній смак народних майстрів.
Сьогодні зверну увагу на два найхарактерніші і, на мою думку, найдавніші геометричні візерунки, які дуже часто зустрічалися на писанках поч. ХХ ст. у нашому краї. Це мотиви «рожа» (зображення у вигляді восьмирогої зірки – розетки) та «клиночки». Про розповсюдженість першого свідчить багатоваріантність назв цього символічного знаку та мотивів, із ним тісно пов’язаних («рожа повна», «рожа лежача», «рожа стояча», «рожа чубата», «рожа проста», «рожа повна» тощо). Творення цього орнаменту найчастіше починалося з поділку поверхні яйця поперечною та поздовжнього смугами в центральній частині. Таким чином з’являвся хрест – та основа, на якій вміла рука починала вибудовувати орнамент, поступово ускладнюючи його додатковими елементами, зокрема, навкісними смугами, що розбігалися в різних напрямках. Мотив «клиночки» – є його ускладненим варіантом, маємо два його різновиди, пов’язані з розміщенням візерунка у вертикальній чи горизонтальній площині. Цей орнамент з’являвся шляхом продовження ліній, що сходяться на рогах розеток і з’єднанням їх поперечною смугою. Важливо зауважити, що характерні барви розпису автентичних писанок – біло-червона або біло-жовто-зелено-червона (цегляста). Не перестаю дивуватися художньому смаку, чутливій творчій натурі, неабиякій фантазії волинських писанкарок, адже писанки творила переважно жінка, душа якої підносилася до вершин творчості, утверджуючи своїм мистецтвом перемогу світла над темрявою, добра над злом. І тому писанки так гарно вписалися в контекст Великодніх свят.
Щиро поздоровляю вас, дорогі друзі, з празником, зі святом Воскресіння Христового! Традиційно вітаючись у ці дні «Христос воскрес!», не забуваймо за ту велику жертву, яку Він приніс заради нашого спасіння і перемоги життя над смертю!
А тим, хто захоче розписати писанки, можна спробувати відтворити традиційні візерунки або створити на їх основі свої варанти, як зробили це відомі рівненські писанкарки В.Степанюк та Н. Дребот.