Тиха правда війни Леоніда Логвиненка

  • admin
  • 08.05.2021
  • Коментарі Вимкнено до Тиха правда війни Леоніда Логвиненка

Фронтові дороги Леоніда Логвиненка

Не забути війну на Донбасі! Підтримати наших захисників! Відроджувати волонтерство. Привертати увагу міжнародної громадськості. Виховувати молодь.

Фронтові дороги Леоніда Логвиненка – умовна назва фотовиставки, яку планує організувати Музей плакату України при журналі “Музеї України”. Запрошуємо всіх, хто може допомогти!

Він журналіст і волонтер. Фронтовий фотограф, поет, прозаїк. А ще співак. Можна сказати, рокер… Леонід Логвиненко. Мій однокурсник і сусід по гуртожитку. Харків.

2014 тихо зібрався,взяв фотоапарат і просто поїхав на фронт. Веде свій фотолітопис цієї війни. Пише якісь пронизливі вірші. Іноді видає маленькі оповідання-замальовки у стилі дуже нам всім зрозумілого нині Хема…

“Ми ніколи не повернемося з тобою з цієї віни у світ, де зорі, немов на Спаса жовті груші, де сни і теплота. Тут, біля териконів залишаться наші душі”. – пророче написав Леонід.

З війни дійсно не повертаються. Вона назавжди залишається в свідомості, впливаючи на кармічний шлях. У кожного свій.

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу 175284304_3985858514838848_4239703994673454456_n-500x333.jpg

НА БРОНІ Найтепліше місце на броні, нагрітій танковим мотором. Поки залізо не схололо можна якісь пів годинки відпочити. Зараз, коли на кордонах з Україною московська орда брязкає смертельним залізом, дизеля наших танків гріють броню все частіше, воїни вчаться, злагоджуються, готуються… «Мішки» – аж гарячі, але відпочивати на броні ніколи. Хоча, буває, і випадає якась мить. – написав Л.Логвиненко.

Презентуємо одну з пісень Леоніда Логвиненка

КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА

Коли зависне німота над почорнілим полем болю,

у світ, де сни і теплота ми не повернемось з тобою,

де зорі падають ясні, немов на Спаса жовті груші,

де жаль вижалюють пісні, туди не прийдуть наші душі.

Отут, де скіфи, у степах, у цій кривавій чортоверті, у териконах, як в гробах, поховано живих і мертвих.

Отруйне з черепів вино війна нам вихлюпнула в очі

і тільки мамине вікно скрипить – кричить крізь гущу ночі.

З життя фотографа АТО Леоніда Логвиненка. Передок.

Хто не був, не зрозуміє. Коли прилітає, тре падати в багнюку…

Ні помитися, ні перевдягтися… Будні війни…

-Вражена фронтовими фотороботами Леоніда Логвиненка! Відкрила для себе цього Майстра! – сказала заступник Начальника Управління культури і туризму Донецької ВЦА Аліна Певна, – Для нас особливо важливо, що Леонід увічнив миттєвості саме лінії розмежування на Донеччині. Це вже історія. Очікуємо реальних кроків від Музею плакату, з командою якого ми плідно працюємо багато років. Сподіваюся, персональна фотовиставка Л.Логвиненка вже цього року відбудеться в оновненому Донецькому обласному художньому музеї в Краматорську!

Взагалі, була б доречна і увага іншого нашого однокурсника – Сашка Ткаченка, нині Міністра культури України. Щось Мінкульт самоізолювався, не переймаючись проблемами прифронтової зони…

Особисто у мене, у відчуття, що фотовиставка Леоніда Логвиненка відбудеться. І не лише у простріляному Донбасі, а й і в Харкові, Києві, Ризі, Стокгольмі… Вона того варта.

Докладемо трохи зусиль!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі “Музеї України”

 

 

Музей плакату –  https://musplakat.wordpress.com/

 

У цьому фото Леоніда Логвиненка все про 14 рік. Вдивіться і думайте… 2014 рік. 25-а повітряно-десантна бригада у звільненому Слов’янську.

FacebookTwitter