Ставка Адольфа Гітлера Wehrwolf

  • admin
  • 12.05.2021
  • Коментарі Вимкнено до Ставка Адольфа Гітлера Wehrwolf

Ставка Адольфа Гітлера Wehrwolf поблизу Вінниці викликає суперечки серед істориків та ентузіастів. Легенда про величезний підземний бункер, побудований для фюрера, досі ні підтверджена, ні спростована. Дослідження, які проводили в радянські часи, вивезені до Москви та засекречені, а на сучасні – бракує коштів.

Військово-польову ставку для Гітлера, який хотів бути ближчим до військ, почали споруджувати у 1941 році. Будівництво тривало протягом зими. До робіт залучали як військовополонених та місцевих жителів, так і спеціалізовані військові будівельні батальйони та профільні німецькі компанії.

До квітня 1942 року таємний об’єкт майже цілком завершили. Він отримав назву Wehrwolf, що перекладається як “озброєний вовк”. Сумарно фюрер провів там чотири місяці.

“Це була польова тимчасова ставка, вона споруджувалася лише для підготовки та реалізації Сталінградської битви. Доказом цьому є хоча б те, що будівельники провели водопровід, каналізацію, зробили протипожежну систему, але централізованого опалення не було. Німці не планували залишатися тут на зиму”, – розповідає науковий співробітник комплексу Володимир Гереник.

Але під Сталінградом все пішло не так, як планували, – довелося зимувати.

“Тому грілися, хто чим міг: хто – грубки ставив, хто – буржуйки. Ми знаходимо їхні залишки та фрагменти. Будівлі також зводили тимчасові. На території було 82 дерев’яних будинки зі зрубу, а також офіційно три бомбосховища. Жодного разу ними ніхто не користувався, фронт був далеко, у Вінниці протягом 1942 року війна практично не відчувалася. Радянське керівництво та Сталін знали про об’єкт, але жодної спроби його знищити не робили”, – додає пан Гереник.

Ставка "Вервольф", 1942 рік

Автор фото, Фонд Вінницького обласного краєзнавчого музею

Підпис до фото, Ставка “Вервольф”, 1942 рік

У Wehrwolf не було генералів чи високопосадовців. На території розташовувався апарат Гітлера, персонал для обслуговування, а також безпрецедентні засоби захисту та лінії оборони.

Із п’ятикілометрової зони навколо виселили людей, по периметру встановили численні вогневі точки, за небом слідкували зенітні комплекси, а на аеродромі поруч чергували винищувачі.

Лідера Третього Рейху охороняли бійці елітної дивізії “Großdeutschland”, які мали на озброєнні танки.

--

Міф про підземний бункер

Легенда про масштабні підземні споруди у гітлерівській ставці біля Вінниці з’явилася завдяки мемуарам німецького лікаря Фердинанда Зауербруха. Він пробув на таємному об’єкті всього одну ніч.

У свої книзі, виданій після війни, він детально розповів про підземний бункер на ставці Wehrwolf. Твір, як розповідає Володимир Гереник, згодом продали Голлівуду та екранізували.

“Так світ дізнався про підземелля. Ми перевірили, Зауербрух дійсно був на ставці. Приїздив на день народження свого приятеля. Всю ніч вони пиячили, а вранці медик покинув засекречений об’єкт. Логічно постає питання: якщо бункер існував, то як в нього міг потрапити звичайний гість? Після розголосу німецькі військові, які вижили та свого часу служили в Wehrwolf, обурювалися, у пресі виходили спростування, але ця легенда народилася і підігріває до себе інтерес до цього часу”, – каже Гереник.

Руїни ставки, 1944 рік

Автор фото, Фонд Вінницького обласного краєзнавчого музею

Підпис до фото, Руїни ставки, 1944 рік

Перед наступом радянських військ Адольф Гітлер наказав знищити ставку. На початку березня 1944 року всі споруди “Вервольфу” були підірвані та спалені. Німці мали вдосталь часу, бо наступ не лише зупинили перед Вінницею, але й на певний час відкинули назад.

Вже після звільнення міста територію обстежили бійці НКДБ. Начальник оперативної спецгрупи Гліб Рогатнев підготував доповідь “Про результати оперативного обстеження колишньої ставки Гітлера біля м. Вінниці”. У ній може бути чимало відповідей, але документ засекретили у російських архівах колишнього КДБ.

Пропустити YouTube допис, 1

Підпис до відео, Увага: інші сайти можуть містити рекламу

Кінець YouTube допису, 1

“У 90-х історії про бункер активно писала жовта преса, а також виходили різні мемуари КГБістів. Писали байки ніби ночами з під землі виходили фашисти і все таке. Робилося це, на мій погляд, заради заробітку та тиражів. Реальних даних про бункер немає”, – розповідає Володимир Гереник.

За його словами, він разом із колегами вивчив усі можливі документи, які є в Україні та Німеччині. Але єдине недоступне джерело – це документ Гліба Рогатнева. У 60-х роках з цього масивного документа, який містить сотні сторінок та фотографій, зробили короткий витяг для працівників контррозвідки.

“Під час Холодної війни до Вінниці був особливий інтерес іноземних спецслужб, тому що поблизу міста були велика ракетна армія та командний пункт. Потрібно було протидіяти різним агентам, тому співробітникам зробили матеріал для ознайомлення. Завдяки цьому сьогодні ми маємо документальну основу для вивчення”, – пояснює Володимир Гереник.

Ставка Гітлера біля Вінниці. Одне з найзагадковіших місць в Україні часів Другої світової війни

Автор фото, Михайло Чорнопиский

Підпис до фото, Залишки бомбосховищ після підриву німцями

Також існує карта-схема ставки, яку зобразив особистий ад’ютант Гітлера Отто Гюнше. Проте після війни він понад 20 років провів у радянських таборах та перебував під впливом НКВД.

Тому, як пояснює пан Гереник, слід враховувати, що і документ Рогатнева, і карту Гюнше могли згодом змінювати:

“Довіри до цих джерел немає, а інших також немає. Ситуацію з ставкою можна порівняти з дослідженнями єгипетських пірамід – безліч версій, гіпотез, теорій, а достовірно нічого не відомо”.

--

Дослідження Wehrwolf

У 1989 році під головування Московського державного геологорозвідувального університету імені Серго Орджонікідзе до “Вервольфу” приїхала дослідницька делегація.

Вона складалася із представників 14 вищих навчальних закладів Радянського Союзу. Очолював експедицію, яка отримала назву проєкт “Гермес”, професор Леонтій Бобровніков.

За допомогою передового на той час обладнання, науковцям вдалося визначити точні розміри ставки, а також виявити пустоти під землею. Проте вчені не могли напевне визначити їхнє походження. Вважалося, що це можуть бути природні утворення в граніті. Згодом польові роботи завершили, результати дослідження вивезли до Москви, а доступ до них закрили.

Сьогодні на території колишньої польової ставки Адольфа Гітлера розташований Історико-меморіальний комплекс пам’яті жертв нацизму, який створили у 2011 році як відокремлену філію Вінницького обласного краєзнавчого музею.

Ставка Гітлера біля Вінниці. Одне з найзагадковіших місць в Україні часів Другої світової війни

Автор фото, Михайло Чорнопиский

У 2019 році академік та директор Інституту прикладних проблем екології, геофізики та геохімії Микола Якимчук виконав на замовлення установи нове дослідження, схоже до того, що проводили 30 років тому.

Спочатку здійснили аеророзвідку та визначили місце, де фіксувалася порожнеча. Далі за допомогою спеціальної апаратури виконали приповерхневі дослідження без проведення землекопних робіт. Згодом в інституті дали офіційний висновок, що під землею, на глибині 2,5 метри розташоване чотириповерхове рукотворне приміщення.

Перші два поверхи заповнені газом аргон та радон, а третій та четвертий потребують додаткового вивчення. Товщина верхньої частини близько метра, міжповерхові перекриття – 50 сантиметрів.

“Що це саме за приміщення – нам не відомо”, – розповідає завідувач Історико-меморіального комплексу Wehrwolf Сергій Гереник.

Повноцінні розкопки на Wehrwolf мають бути безпечними. Тоді як комунікації колишньої гітлерівської штаб-квартири можуть досі виходити до річки Південний Буг, яка є основним джерелом води для обласного центру. Крім того, в землі можуть лишатися нерозірвані снаряди та міни.

“Однозначно заперечувати чи стверджувати, що на території немає підземного бункера, потрібно на підставі чогось. Висновків досліджень, фактів, достовірних документів. За своїм типом ставка належала до “наземно-підземних”, про підземелля під час допитів розповідав начальник особистої охорони Гітлера Ганс Раттенхубер, про якісь пустоти на цій території згадував також перший комендант повоєнної Вінниці. Щоб поставити крапку в цьому питанні варто вивчати території далі, але все впирається в кошти”, – зауважує Сергій Гереник.

Директорка Вінницької обласного краєзнавчого музею Катерина Висоцька підтверджує, що грошей на подальші наукові дослідження в установи на сьогодні немає. Їх чекали з обласного бюджету, але потім розпочалася пандемія.

“У зв’язку з коронавірусом фінансування дуже обмежили, а заробити самостійно ми також не можемо, тому що протягом карантину були закриті. Сподіватимемося, що після покращення ситуації, знову вдасться повернутися до дослідження, тому що ми встигли обстежити лише незначну територію”, – каже пані Катерина.

У 2013 році бельгійський історик-ентузіаст Мартін Богарт та киянин Андрій Швачко презентували власну книгу про “Вервольф”. В її основі – матеріали, створені після вивчення архівних документів, які збереглися у Європі та США.

Відомо, що ставку поблизу Вінниці будували три німецькі компанії, одна з яких існує досі. Автори разом аналізували звіти про виконану роботу, які вели педантичні німці. У них зазначено, скільки було завезено щебеню, використано бетону на спорудження трьох бомбосховищ.

Богарт та Швачко переконують: якщо підсумувати загальну кількість використаного будівельного матеріалу, то його аж ніяк не вистачить на підземний бункер. Також любителі звертають увагу на те, що не збереглося жодної фотографії з підземелля, хоча особистий фотограф Вальтер Френц фіксував кожен крок фюрера навіть на секретних об’єктах.

  • Михайло Чорнопиский
  • Для BBC News Україна, Вінниця