Прошу уваги до того, що напишу, щодо нагород.
Вчора був рік як віддав своє життя за Україну наш командир взводу, старший лейтенант, морпіх Антон Гевак, наш Перун, мій друг.
Він загинув 5 березня 2022 в с.Зачатівка Волноваського р-ну Донецької області поблизу елеватора у бою з бронеколоною рашистів, яка прорвалася в село. Схопив Nlaw і побіг на елеватор, звідки зробив прицільне попадання по танку, але потім у вуличній перестрілці отримав кульове поранення, від якого загинув. Він завжди говорив про те, що шлях воїна – це його свідомий вибір, а такий шлях закінчується в бою. Сподівалася, що він ще довго буде для нас прикладом і натхненням, яким завжди був, але він закінчив свій шлях у бою. Того дня штурм вдалося відбити, у тому числі завдяки його сміливим діям.
А тепер я скажу одну річ, яка жахливо давить мене, коли згадую свого командира. Його досі посмертно не нагородили ЖОДНОЮ нагородою.
Антон у армії без перерви з 2012 року, тобто зі своїх 18 років. У 2014 він воював з перших днів як розвідник у складі 8 полку ССО. З 2015 пішов учитися в Академію на офіцера, яку успішно закінчив, і з 2019-го став командиром взводу в нашому батальйоні. До речі, брав участь як командир у спільних операціях із ГУР, як і наш взвод і рота, на передовій на Луганщині ще в час ООС, не буду писати, що це були за операції, але вони мали успіх… Він був зразковим бойовим кадровим офіцером, яких напевно після цього останнього року вже не залишилося. Справжнім морпіхом. У перші дні повномасштабки командував екіапажом з джавеліном біля Нікольського, на північ від Маріуполя. Навчив нас усього, що стосується розвідки, з ним було нестрашно йти будь-куди. Він дуже потрібен нам зараз, але залишився жити тільки в пам’яті та розповідях.
Він був першою втратою нашого 140 розвідувального батальйону морської піхоти у повномасштабну війну, і його зразкову багаторічну службу нашій армії не відзначили жодною нагородою. Це при тому, що я точно знаю, і маю документ, що командування підрозділу подавало його неодноразово до відзначення державними нагородами. А минув уже цілий рік.
Мені соромно за цю ситуацію перед Антоном та його батьками. Пишу про цю історію з їхнього дозволу. Я не буду згадувати останні скандали з високими нагородами недостойним персонам, бо вони не заслуговують бути в одному тексті з його ім’ям і пам’яттю.
Але я дуже прошу всіх, хто має стосунок до відзначення нагородами, виправити цю просто неймовірну несправедливість. У мене все.
Пробач за це. Постійно згадую тебе.
Til Valhal Перун

Від admin