Я б ніколи не взявся за цей список, якби не один момент.
У 2006-му році якось навідався у справах до видавництва “Преса України”. Щось треба було у відділенні зв’язку, яке обслуговувало видавництво. Раптом одна працівниця і запитує мене: “А ви тепер де? Ви ж раніше працювали у великій “Независимости”.
(Це було сказано таким тоном, як у Другу світову казали про “велику землю”. А між тим, з моменту знищення газети пройшло понад шість років. А пошта, виходить, її і досі пам’ятає. Ще б пак, адже листи в газету йшли мішками і щоранку ми, чоловіча половина редакції, допомагали відділу листів доставляти ті мішки з першого поверху на шостий).
Ось після цього випадку я й вирішив згадати всіх колег, з якими довелося працювати в унікальній “Независимости” – першій газеті на теренах України, яку можна назвати незалежною і авторською. Усе щось заважало втілити задумане, але муляло і ось сів згадувати. Записував, звісно, не за алфавітом, не “по-старшинству”, а спонтанно, як спливало в пам’яті…
Усі ці журналісти – особливі. Їхні матеріали не сплутаєш ні з чиїми іншими…
Кіра Фоменко, Михайло Френкель,Сергій Тихий, Галина Дацюк, Інга Балицька, Геннадій Корж, Інна Бурау, Іван Аврамов, Божена Добжанська, Євген Воронов, Влада Ткач, Віктор Ціон, Яніна Соколовська, Юрій Карман, Таміла Костюк, Валерій Вихованець, Любов Хазан, Костянтин Ремізовський, Марина Тарнавська, Валерій Могильний, Лариса Троян, Григорій Каневський, Людмила Білецька, Юрій Гайдар, Вікторія Кулакова, Юрій Константинов, Ольга Мусафірова, Валентина Сєрікова, Віталій Оваденко, Ольга Герасим’юк, Олександр Рущак, Вікторія Куриленко, Антон Яковина, Ольга Унгурян, Олександр Битюк, Олеся Волчек, Олег Просихін, Тетяна Петкова, Валентин Смага, Марія Старожицька, Дмитро Добровольський, Вікторія Андреєва, Гліб Плескач, Олександра Парахоня, Станіслав Бондаренко, Василь Анісімов, Світлана Каплій, Володимир Кулеба, Тетяна Чеброва, Галина Баданова, Володимир Савруцький, Юрій Кріль, Тетяна Нікуленко, Василь Кізка, Віктор Тригуб, Лариса Толмачова, Наталя Семиволос, Сергій Кулаков, Артем Сенчило, Валерія Чепурко, Олександр Кабанов, Наталя Гармаш, Тетяна Рябчикова, Сергій Данилов, Марина Корольова, Олександр Ягольник, Ірина Погорєлова, Петро Шевченко, Елла Давиденко, Ігор Грушецький, Борис Запорожець, Тетяна Гончарова, Сергій Кондратенко, Олександр Будницький, Валерій Дружбинський, Вадим Долганов, Євген Савченко, Наталя Вікуліна, Владислав Перевозченко, Валерій Поліщук…
Якщо когось не назвав, допишіть. буду вдячний.
Декого уже нема серед нас, але брати їхні імена в траурну рамку рука не піднімається. Вони в моїй пам’яті все такі ж – живі…
Редакція газети – складний організм: був ще потужний власкорівський корпус, фотографи, художники, літературні редактори, консультанти, секретаріат, бухгалтерія, машбюро… Плюс величезний авторський актив. Сьогодні навіть важко уявити масштабність тодішнього газетного організму.
Усі ми були різного віку (я ще застав “аксакалів”), різних національностей, мали різну освіту, політичні і релігійні погляди, характери, стиль письма…
З кимось я працював у газеті, що називається, від “а” до “я” – всі свої найкращі роки. З кимось був знайомий рік-два, з кимось ще менше. У когось я вчився писати, когось сам вчив писати… З кимось їздив у відрядження, з кимось пересікався хіба що на чергуваннях… З кимось було цікаво дуже, з кимось – не дуже цікаво.
Та, попри все, це був унікальний, безкінечно талановитий колектив, що мав небувалу шалену підтримку у суспільстві – уявіть, у газети були мільйонні тиражі… Енергетикою свого інтелекту ми здатні були здійснити революцію.
Воістину, “Независимость” недаремно називали великою…
…Хтось потім залишив Україну, хтось взагалі змінив професію, хтось в ній лишився… Але без тої яскравої “аури” “Независимости” ми – вже інакші… І справа не у віці. Щоправда, до цього часу “своїх” у натовпі впізнати легко: ми все ще залишаємося “задираками”, що ставлять під сумнів будь-який авторитет.
Щиро зізнаюся, свого часу дуже хотів якимось чином відзначити, залишити якусь пам’ятку про той час і про “наших”. У 1998 році газеті виповнилося 60 років, отож виникла ідея створити про неї документальний фільм. Але цією моєю ідеєю ніхто не перейнявся, на жаль.
То ж залишається хіба що згадувати знайомі імена і гортати архів з газетними вирізками… Там ціла епоха, яку творили і ми…
Цей знімок зроблено на сходах видавництва “Преса України” 6 березня 1998 року. Трохи менше місяця залишалося до ювілею – 60-річчя газети.
Тут ми майже всі…