Координатор історичного проекту “Битва за Бахмут” звернувся до учасників оборони міста з проханням поділитися спогадами про ті бої. Відразу відгукнувся 130 бат ТРО… Дякуємо!
Спасибі за увагу до 130 батальйону!
Шановні організатори проекту “Битва за Бахмут” Бахмутського краєзнавчого музею і журналу “Музеї України”! Щиро вдячні, що збираєте інформацію про бої за Місто-фортецю. Нас вперше попросили публічно згадати про ті події.
Шана загиблим Побратимам!
4 (2) рота 130 окремого батальйону 241 бригади Територіальної оборони зайшла у Бахмут у найбільш драматичний момент оборони цього міста.
Міста, від якого вже не лишилося нічого, крім руїн, решту яких по цеглинках розбирали ворожі танки та арта. Бої йшли вже за західні околиці міста, “вагнера” накочувалися валом м’ясних штурмів. Більшість з них йшла без бронежилетів і шоломів, лише з рюкзаками з БК.
Очевидно, “гвардійці пригожина” були під дією наркотичних речовин. Постійно працювали міномети та снайпери, не кажучи вже про стрілкотню та РПГ. Найбільшим шоком були навіть не “наколоті” вагнерівці, а “ждун”, який мешкав в одній з напівзруйнованих багатоповерхівок. Коли реально “стіни горіли в бою”, цей суб’єкт десь собі шурхався підвалами. Коли його наполегливо попросили евакуюватися з міста, він відмовився. Хоча саме перебування в місті, навіть не в місцях, куди безпосередньо прилітає, – це гарантована контузія, при чому – не одна.
Вже перед відходом Сил оборони з міста наша рота потрапляє в оточення. Але нам вдається прорватися завдяки мужності бійців і майстерності командирів, поклавши не один десяток орків. На жаль, у боях ми втратили трьох побратимів.
Згадаймо їх: Андрій Відюков “Свій”. Кривий Ріг. Водій стрілецького відділення, але по факту – піхотинець, лицар без страху і докору. Пройшов величезний бойовий шлях: Ірпінь, Харківщина, Луганщина, Бахмут. Нагороджений цілим рядом відзнак та медалей.
Андрій Томащук “Паровоз”. Ворохта. Відчайдуха-кулеметник. Веселий і товариський з друзями, а у бою – нещадний. Під час боїв за Бахмут врятував пораненого побратима, але під час евакуації загинув сам.
Микола Ісаєв “Кран”. Київ. Пройшов бойовий шлях від звичайного стрільця до командира відділення. Був “на ти” з будь яким обладнанням, що відповідало за зв’язок. Загинув, допомагаючи евакуйовувати поранених побратимів.
Бійці 130 бату 241 бригади ТРО