У виставкових залах Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури триває експозиція «Мистецтво Літографії. Київ-2023», що дає можливість шанувальникам познайомитись із тематичним та стильовим розмаїттям творів представників різних поколінь.

На думку кураторів мистецького проєкту, його метою є унаочнення спадковості в межах київської графічної школи, відстеження стильової еволюції та зміни композиційних структур, а також прагнення продемонструвати широкій глядацькій аудиторії оригінальні знахідки в мистецтві літографії.

Хронологічний діапазон представлених робіт охоплює близько семи десятиліть: від 1950-х до сьогодні, що є уособленням безперервної творчої практики в обраній техніці.

В експозиції представлені близько 100 естампів, серед яких літографії представників двох київських графічних осередків, сформованих на базі Київського державного художнього інституту (НАОМА) та Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ КПІ, а також роботи київських митців, що працюють у приватній майстерні Lithography30, та художників, що практикують літографію за кордоном, але підтримують творчі зв’язки з київським мистецьким середовищем.

Учасники виставки: Володимир Радько, Володимир Іванов-Ахметов, Галина Галинська, Володимир Любий, Юрій Пшеничний, Катерина Корнійчук, Антон Якутович, Адам Крвавич, Оксана Стратійчук, Катерина Свіргуненко, Михайло Завальний, Ольга Сабко, Аліса Гоц, Ніна Савенко, Тарас Коблюк, Сергій Гулєвич, Дмитро Гриценко, Ярослава Присяжна, Ірина Гайдаєнко, Ірина Гвоздик, Тарас Ковач, Сергій Сабакар, Едуард Манук, Роман Павелко, Катерина Попович, Володимир Чорний.

«Виставка «Мистецтво літографії дає змогу простежити тенденції розвитку літографського мистецтва київського художнього осередку на межі століть, виявити динаміку трансформацій композиційних структур, стильову еволюцію, зміну парадигм…», — розповідають куратори експозиції.

За їхніми словами, літографські естампи представників київської художньої школи 1950-2000-х років вирізняються досконалим технічним виконанням та високою графічною культурою, мають розгалужену тематично-смислову систему.

«Своєрідність київської школи літографії зумовлена творчою діяльністю непересічних особистостей, які мають власну авторську манеру та художній почерк, суб’єктивний погляд та індивідуальний підхід до вирішення тем…», — зазначають куратори проєкту.

У 1950-ті 1960-ті роки для українського мистецтва було характерним панування соцреалізму, що знайшло також своє втілення у графіці.

«У цей період набувають популярності фігуративні композиції з характерною оповідністю і побутовістю, багатоплановістю, точним відтворенням тривимірного простору і використанням художнього наративу…», — розповідають мистецтвознавці.

За їхніми словами, вже у 1970-1980-х тенденції значно змінюються, а замість усталених композицій набувають популярності колажно-монтажні композиції з поєднанням різних часових подій у різних просторових вимірах, фризові та площинні композиції з абстрагованим простором і складними контекстами. Літографії цього періоду взяті з фондів кафедри графічних мистецтв НАОМА.

Друга половина 1980-х характеризується поступовим звільненням від соцреалістичної моделі мистецтва. У 1990-х роках формується розгалужена стильова система та підґрунті європейських мистецьких течій, відбувається перехід до напівабстракції, з поєднанням окремих образів в одній площині.

Для періоду 2000-х притаманний пошук метафізичних істин, плюралізм думок та пошук нових мистецьких самовиражень. Літографії цього періоду походять з приватних збірок митців. Київські літографи цього періоду творили естампи новій стилістиці.

У 2010 році прийшло молоде покоління творців, що створюють роботи зі значним філософсько-системним наповненням на перетині фігуративного та абстрактного мистецтва. Важливе місце в їхній творчості належить імпровізації, художньому експерименту.

«Процес мистецтва літографії на тлі сучасних мистецьких процесів є незавершеним у часі й триває до сьогодні, заповнюючи нові сторінки історії графічного мистецтва в Україні», — підсумовують в НАОМА.

Довідка.

Літографія — дослівно з грецької перекладається як «малюю на камені» (lythos — камінь, grapho — малюю). Літографію відносять до виду «плоского друку», при якій зображення друкується з плоскої поверхні каменя.

Суть літографії полягає в тому, що зображення наноситься на спеціально підготовлену, відшліфовану кам’яну плиту олівцем або рідкою фарбою містять жир. У цих місцях на камені утворюються місця відштовхують воду і притягують жирні речовини, після чого камінь обробляють спеціальними речовинами, завдяки чому поверхня вільна від малюнка починає притягувати воду і відштовхувати жир, тобто стає гідрофільній.

Масляна емульсія для друкування, нанесена на поверхню, притягається до малюнка в тих місцях, де відсутня волога. Після цього камінь закріплюють у верстаті, створюючи відбиток.

Літографія була створена Алоїзом Зенефельдером в Богемії в 1798 році. Вважається, що у такий спосіб музикант прагнув створити швидкий та ефективний спосіб друкування нот, але згодом у 1806 році він самостійно сконструював літографський друкарський верстат і відкрив власну друкарню в Мюнхені.

Виставка «Мистецтво Літографії. Київ-2023»

Коли: до 1 грудня, понеділок-субота: з 10.00-18.00

Де: Виставкові зали НАОМА, Вознесенський узвіз, 20

Вхід вільний

До теми: Андрій Чебикін представив у столиці самобутню графіку в експозиції «Коло Овідія».

Тетяна АСАДЧЕВА