23 червня в Україні відзначається День Святої Трійці або Зелена неділя. Це велике християнське свято традиційно відзначається на 50-й день після Великодня. Тому ще одна його назва — П’ятдесятниця.

З нагоди свята «Вечірній Київ» розповідає цікаві та маловідомі факти про Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерської лаври — одного з найдавніших храмів столиці, освяченого на честь Святої Трійці.

ЗБУДОВАНА ЩЕ У КНЯЖУ ДОБУ

Троїцька надбрамна церква була побудована в 1106—1108 роках на кошти чернігівського князя Святослава Давидовича, який прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі під ім’ям Миколи Святоші.

Ця святиня є унікальною, оскільки це єдина повністю збережена пам’ятка архітектури XII століття на території Києво-Печерської лаври.

На відміну від багатьох давніх Київських храмів, Троїцька церква лишилася неушкодженою під час землетрусу 1230 року, витримала криваву навалу хана Батия у 1240 році, коли були зруйновані більшість тогочасних церков у нашому місті.

З давніх-давен вона була частиною системи оборонних споруд монастиря.

У нижньому ярусі розташована Свята брама — головний вхід у Києво-Печерський монастир, а у верхньому невеличка церква.

Цікаво, що у давні часи — проїхати верхи крізь Святу браму — вважалося неприпустимим святотатством. Відвідувачі монастиря мали заходити на територію монастиря лише пішки. А князів та знатних гостей біля брами зустрічав настоятель монастиря з братією. Натомість звичайних прочан біля брами чекав черговий чернець-воротар, який кропив їх святою водою.

«Належить до поширеного в Київській Русі типу храмів — однобанний, хрестовобаневий, чотиристовпний. У церкві відсутні хори. Первинно не було й притвору, а вхід влаштовано з північного боку. За часів пізнього середньовіччя Троїцька церква стала головним храмом Больницького монастиря, де розміщувався спеціальний шпиталь…» — розповідають про святиню дослідники з Національного заповідника «Києво-Печерська лавра».

У середині XVII століття Києво-Печерський монастир відвідав арабський мандрівник Павло Алеппський (1627-1669), залишивши цінний спогад про Троїцьку церкву:

«Ми під’їхали до височезної кам’яної вежі — це була головна брама монастиря. Над нею ніби висіла церква з багатьма круглими віконцями. Головний монастирський вхід пильнували воротарі. Рівно опівночі надбрамний годинник сильним і тривалим боєм сповіщав на всі околиці, що вхід до монастиря зачиняється».

У БАРОКОВИХ ШАТАХ

Свого сучасного вигляду церква набула наприкінці XVII — початку XVIII століть, коли її реконструювали у стилі українського бароко за ініціативи Гетьмана Івана Мазепи.

«Кожен, хто заходить до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» з боку вулиці Лаврської, спочатку опиняється в затишному дворику у вигляді трапеції, де однією з основ є фасад церкви Святої Трійці, а бічними сторонами — високі мазепинські мури», — розповідають у Національному заповіднику «Києво-Печерська Лавра.

На думку істориків Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра», побудова муру навколо Верхньої лаври ймовірно розпочалося з саме реконструкції Троїцької надбрамної церкви, супроводжуючись бароковим оздобленням фасадів та інтер’єру.

Експерти розповідають, що під час будівництва захисної цегляної стіни навколо Верхньої лаври Іван Мазепа спільно з інженерною командою та печерським духовенством іноді приймали нестандартні рішення. Це стосувалось, наприклад, побудови нової стіни біля церкви Святої Трійці.

«Більшість відвідувачів навіть не підозрюють, що ця ділянка перед фасадом Троїцької церкви повторює європейські зразки курдонеру епохи бароко. (Курдонер — передня ділянка двору перед фасадом історичної, суспільно значущої будівлі)», — розповідають у заповіднику.

У 1730-40-х роках східний та західний фасади церкви оздобили ліпним бароковим декором і живописом. Тож первинний аскетичний вигляд храму повністю змінився бароковою «грайливістю». Розписи на фасадах і внутрішніх стінах церкви виконані темперою та олією майстрами лаврської іконописної школи.

Востаннє вони були зроблені на початку XX століття.

УНІКАЛЬНИЙ ІНТЕР’ЄР ТА ІКОНОПИС СВЯТИНІ

Троїцька надбрамна церква є унікальною сакральною пам’яткою, де зберігся монументальний живопис XVIII сторіччя та різьблений багатоярусний іконостас.

У 1730-х роках майстри з Художньої Іконописної школи Монастиря розписали церкву іконами. На думку експертів, на декор, орнаменти та вибір колірної гами вплинули традиції українського фольклорного мистецтва.

Як свідчать написи на зворотному боці іконостаса та на стінах, роботи з оздоблення інтер’єру були завершені у 1734-1735 роках.

На думку дослідників, усі розписи храму складають єдину композицію. У головному склепінні представлено Бога Отця в оточенні Небесних Сил; на стінах на тлі краєвиду зображено процесію з кількох багатофігурних груп — святих преподобних, дівичів, мучеників, царів, святителів, пророків, апостолів і праотців; очолюють дві групи над входом Богоматір та святий Іоанн Предтеча відповідно.

«Усі зображені в притворі праведники разом презентують Небесну Церкву… Важливу роль відіграють декілька невеликих композицій другого поверху — „Ангел Суду Господнього“, „Виверження Йони з китового черева“, „I Царство Боже наблизилося“, а також зображення Адама і Єви. Напис, що розміщений над вхідним прорізом із приміщення притвору до храму є коротким вираженням основних богословських ідей і свідчить про Христову Спокутувану Жертву», — стверджують дослідники.

За їхніми словами, значну частину розписів складають тематичні цикли, що ілюструють популярні богословські догмати. Наприклад, розписи стовпів, пілястр, підпружних і малих арок подають візуальні аналогії до молитви «Отче наш», Євангельських Блаженств, догматів «Сім Дарів Святого Духа» та «Сім Таїнств», ілюструють притчі й проповіді Христа.

Домінантну роль серед розписів є Тема Святої Літургії, що на межі XVII–XVIII століть набула особливої актуальності. Також важливу роль займають теми Святої Трійці та Зіслання Святої Духа, що зумовлюється присвятою храму.

У типажах облич персонажів розписів Троїцької надбрамної церкви, їхніх позах і жестах, убранні, манері побудови композиції, колористичній гамі відображено особливості творчої манери майстрів лаврської майстерні живопису першої половини XVIII століття.

Цікаво, що за надзвичайно високим та майстерним рівнем живопису, стінопис церкви часто порівнювали з творами митців світового рівня.

«Фарби сяють на ликах святих, ніби у Рубенса, пишне вбрання горить барвистими взорами, ніби на іконах флорентійців і лише різняться від них орнаментами, лінії котрих бачимо на українській вишивці», — писали розписи церкви сучасники.

Вражає своє красою і бароковий іконостас, виконаний чернігівськими майстрами. Розкішне різьблення по липовій дошці у цокольному ряду посріблене, в інших ярусах — позолочене на полімент. Серед декоративних елементів можна побачити листя аканта, троянди, виноградні грона.

На сьогодні, це єдиний храм з розписами у стилі українського бароко, який дивом зберігся до нашого часу.

Нагадаємо що з минулого року «Києво-Печерську лавру» почали сканувати у 3D-форматі.

До теми: Архистратиг Михаїл — символ Києва: які місця у столиці пов’язані з архангелом.

Тетяна АСАДЧЕВА