У понеділок увечері, 12 серпня, у столичному Будинку кіно відкрилась фотовиставка під назвою «Український Донбас. Буденність війни» про бойову роботу легендарної 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ЗСУ.

Автор фотографій — колишній оператор кіно та телебачення, а нині старший солдат Кирило Лазаревич з позивним «Камаз». Він служить на посаді фотокореспондента (пресофіцер) Поліської бригади. За кожною світлиною, представленою на виставці, стоїть своя історія. Як висловилась під час презентації поетеса, ведуча новин на «Українському радіо» та brand voice радіо «Культура» Ірина Антонович, «кожний кадр достойний окремого фільму».

«З одного боку — документальний репортаж, з іншого — мистецька фотографія. Найвища точка сприйняття війни через відчуття героїв, яких ми бачимо на світлинах. На фото немає жодного розгубленого чи зневіреного обличчя, навпаки — всі впевнені та безстрашні. Така робота наших титанів, які тримають на своїх плечах тягар війни», — поділилася враженнями Ірина.

Кирило відібрав для виставки 50 фоторобіт. Утім. через брак місця для експозиції, довелося обмежитися 15 світлинами. Всі вони були зроблені на бойових позиціях на Донбасі у 2024 році.

Кирило професійний оператор. Усе своє свідоме життя він провів із відеокамерою в руках — працював на телеканалах М1, ТВі, Еспресо TV. Був головним телеоператором програми журналістських розслідувань «Схеми: корупція в деталях». З 2012 року почав працювати з кінорежисерами та знімати фільми. Водночас Кирило захоплювався фотографією, створив у Facebook популярну групу «Вулична фотографія. Україна».

Бувши обмежено придатним, ще й з дружиною з інвалідністю, він не повинен був іти до війська, але не міг не служити. Звернувся в пошуках вакансії до багатьох підрозділів і першою відгукнулася Поліська бригада ДШВ, до лав якої долучився у вересні 2023 року.

«У 17 років я хотів вступити до Військового інституту в Одесі (нині Військова академія, — ред.), щоб стати десантником, але не пройшов медкомісію. Мій названий батько, полковник, який служив у ДШВ дуже переживав мій провал, бо мріяв, що я теж служитиму у Десантно-штурмових військах. Зараз він тішиться більше за всіх. Через 25 років збулась його мрія — син став десантником. Я теж цим пишаюся», — розповідає з гумором Кирило.

Особливу увагу до себе фотокореспондент Поліської бригади привернув після публікації світлини, зробленою весною цього року під селом Терни, що розташоване у Краматорському районі на півночі Донецької області (Лиманський напрямок). Десантники Поліської бригади як раз вибили росіян із позицій.

На фото — понівечене війною розлоге дерево, поруч з яким стоїть український воїн, роздивляючись випалену навкруги землю. Художник із Канади навіть почав робити зі світлини різьблену картину з дерева.

«Під Тернами з грудня по літо 2024 року точилися запеклі бої. Окупанти стягнули туди все що можна, але не пройшли. Фото не передає той нестерпний сморід, що стояв від трупів росіян, над якими гуділи хмари мух. На світлині можна побачити їхній боєкомплект. Назбирали там багато трофейної зброї», — розповідає Кирило.

На світлинах Лазаревича можна побачити перший постріл з гармати новобранця на передовій, після якого він пройшов посвяту в артилеристи. До речі, цей ритуал включає не тільки намащування сажею обличчя, але ще й дружній ляпанець розрядником — пристроєм для розряджання гармати по сідницях.

Також на фото — посічений уламками БТР десантників під час бою, обережна робота сапера на мінному полі, а також руки зі снарядом колишнього чемпіона з боротьби, а нині простого солдата — заряджального гармати з позивним «Майор».

Особливою для Кирила світлиною залишається зимне фото, на якому можна побачити його побратима Костянтина, який сидить в окопі та споряджає магазин автомата, готуючись відбивати штурм росіян. Хлопець потрапив у полон до окупантів…

Виставка фоторобіт Лазаревича у столичному Будинку кіно триватиме до 12 вересня. Вхід вільний.