Національний музей літератури України.
Презентація фотовиставки «Тінь війни» і збірки поезій «Поклик срібного вовка» відомого журналіста і волонтера
с.
Ця війна без усяких меж,
Як відблиск далеких пожеж,
Що підступають до раю –
До твоєї хати скраю…
Л. Логвиненко
Знаю Льоню багато років. Ми разом вчилися на факультеті журналістики Київського університету. Він завжди був особливим: серйозним, відповідальним, заглибленим у свій внутрішній світ. Писав вразливу і витончену філософську поезію.
Не здивувалася, коли з початком російського вторгнення Льоня одразу почав волонтерити і подавати репортажі з передової. Війна ніби акумулювала весь його творчий потенціал і змусила не чекати кращих часів. А писати-писати-писати! Просто тут і зараз! Як учили нас на факультеті журналістики: щоденно писати історію сучасності!
Сьогоднішня виставка в музеї літератури засвідчує глибоку творчу і особистісну зрілість мого талановитого однокурсника.
Фотовиставка «Тінь війни» – це реальний документ, що оприлюднює жахливі злочини кремлівських окупантів у центрі Європи. В Україні. У нас вдома.
Світлини з передової вражають. Не постановочні кадри. Реальні будні наших захисників, що взяли відповідальність за наше з вами життя і чесно несуть цей хрест. Ціною власного життя…
На фото зруйнованих міст неможливо дивитися без сліз. Стільки там горя, розпачу, безнадії…
І разом з тим, серед безодні цього відчаю Леонід професійним оком камери вихоплює сонячні острівці безумовної любові і радості. І це надзвичайно цінно! Бо дає нам надію: Україна житиме!
Принишклий вечір раптом спав з лиця-
Твою він душу посилає в мандри,
Де небо хриплим голосом Касандри
Віщує нам про настання кінця.
Не вір їй, що фатальні небеса.
Під зорями все суще має вибір:
І звір, і пташка… Навіть зла оса…
Без вибору пливе лиш мертва риба.
Л. Логвиненко
Ворогам не вдасться перетворити нас на мертву рибу!
Ми живі!
Отже, завжди маємо вибір!
Будьмо!!!