11 січня 1942 року нацистський окупаційний режим здійснив у Бахмуті один із найстрашніших злочинів Другої світової війни — масове знищення мирного населення. Понад три тисячі людей, переважно єврейської національності, були вбиті в підземеллях алебастрової шахти.

9 січня 1942 року за наказом коменданта Цобеля всіх євреїв міста зобов’язали з’явитися до приміщення колишнього окружного суду в центральному парку. Протримавши людей три дні в підвалі без їжі та води, окупанти силоміць погнали їх до місця страти — підземної камери № 46 алебастрової шахти, яка стала братською могилою.

Після звільнення міста у вересні 1943 року світ дізнався правду про цей злочин, що увійшов в історію як Бахмутський «Бабин Яр». Було розкрито масове поховання жертв, виявлена їх приблизна кількість. Лише небагатьох вдалося встановити по іменах – у більшості не лишилося родичів у місті, адже люди гинули цілими родинами…

Зусиллями міського штабу «Пошук» зібрані відомості про близько 500 загиблих і укладена Книга скорботи. У 1999 році на місці трагедії було відкрито меморіал «Стіна плачу». У січні кожного року громадськість міста збиралася на мітинг-реквієм, сюди приходили люди, щоб схилити голови й засвідчити: час не стирає трагічні події й не знімає відповідальності за скоєні злочини.

Сьогодні ми не можемо спуститися в підземні галереї заводу шампанських вин. Не торкнемося зволоженого природними сльозами каменю меморіалу, не почуємо, як відлунює молитва. Але пам’ять не залежить від фізичної присутності. Вона живе в історичній правді, проходить крізь серця людей — кожного бахмутянина, де б він не був.

Військовим злочинам, злочинам проти людяності немає прощення, невинним жертвам немає забуття.

За матеріалами КЗК «Бахмутський краєзнавчий музей».