У радянські часи влада намагалась знищити всі згадки про Литвинову-Бартош, розповідає завідувачка музею Оксана Анісімова: “Пам’ять про дворян витравлювалась, дітям навіть не розповідали, що була така. Але коли розпочалась декомунізація і ми почали думати, як перейменувати головну вулицю нашого села, згадали, що старі люди розповідали про дворянку, яка вчила дітей вишивати та вчила їх грамоти. Ми “полізли” в Google і почали читати “Пелагея Литвинова-Бартош – фольклористка, етнографиня…”. Коли дізналися, яка відома у нас землячка, то це всіх здивувало”.

У селі Землянка на Сумщині працює музей дворянки-дослідниці Пелагеї Литвинової-Бартош
Музей дворянки-дослідниці Пелагеї Литвинової-Бартош у с. Землянка на Глухівщині. Фото: Суспільне Суми

Музей відкрили у 2019 році в старовинному будинку сільського священника. Сьогодні у музеї можна знайти багато праць Литвинової-Бартош. Зокрема, тут цінують збірку місцевих весільних традицій.

У селі Землянка на Сумщині працює музей дворянки-дослідниці Пелагеї Литвинової-Бартош
Музей дворянки-дослідниці Пелагеї Литвинової-Бартош у с. Землянка на Глухівщині. Фото: Суспільне Суми

“Найціннішою її роботою вважається праця “Весільні обряди та звичаї в селі Землянка Глухівського повіту на Чернігівщині. Тут описані всі 25 весільних обрядів, які були 100–150 років тому: від “допиток” – до “одводин”. Коли ми прочитали цю книгу, то зрозуміли, що це справжній шедевр”, — розповідає завідувачка музею Оксана Анісімова. За словами завідувачки музею, частину обрядів в селі вже намагалися відтворити. Зокрема, для цього створили автентичний гурт “Панянки з Землянки”. “Ми відтворили один з обрядів, який називається “коровай”. Коли жінки пекли коровай, то співали пісню: “Ніхто не вгадає, Ніхто не вгадає, що в нас в короваї. Три фунти мучиці, три ложки водиці та три фунти масла, яєць півтораста …”, — говорить жінка.

У селі Землянка на Сумщині працює музей дворянки-дослідниці Пелагеї Литвинової-Бартош
Музей дворянки-дослідниці Пелагеї Литвинової-Бартош у с. Землянка на Глухівщині. Фото: Суспільне Суми

Крім весільних традицій, дослідниця задокументувала і місцеві орнаменти. Також у музеї зберігся примірник азбуки, яку Литвинова-Бартош написала для сільських дітей. Оксана Анісімова розповіла: “Пелагея Литвинова-Бартош збирала зразки орнаменту. Вони унікальні, таких ви не побачите ніде. Це зразки Глухівського, Конотопського, Кролевецького повітів. Азбуку для народних шкіл також писала вона. Вона сама створювала, сама навчала. Ця азбука пристосована для навчання бідних дітей із села”.

У селі Землянка на Сумщині працює музей дворянки-дослідниці Пелагеї Литвинової-Бартош
Музей дворянки-дослідниці Пелагеї Литвинової-Бартош у с. Землянка на Глухівщині. Фото: Суспільне Суми

Музей в Землянці наповнений багатьма артефактами, які закладу передали самі жителі села. Але найбільше тут пишаються справжнім ткацьким станком, говорить завідувачка: “Наш музей історико-етнографічний. Тут багато експонатів, які передали мешканці села: знаряддя праці, рушники, вишиванки. Дієвий ткацький верстат, на якому наші майстрині плетуть килимки. Чому? Бо Пелагея Литривинова-Бартош мріяла заснувати ткацьку школу і залишити її селу. Цей ткацький верстат – як втілення її мрії”.

https://suspilne.media/sumy/484933-u-seli-zemlanka-na-sumsini-pracue-muzej-dvoranki-doslidnici-pelagei-litvinovoi-bartos/

Пелагея Яківна Литвинова-Бартош… Хто ця жінка-легенда, знана в багатьох країнах Європи, яка в Україні більше як століття перебувала в історичній тіні?
Етнографиня, фольклористка, дослідниця українського народного мистецтва, яка більшу частину життя присвятила тому, щоб зберегти для нас — українців XXI століття — культуру, побут і пам’ять свого народу. І сьогодні минає 192 роки з дня її народження.
Вона виховала десятеро дітей — і водночас залишила наукову спадщину, якої вистачило б на цілий інститут.
У другій половині ХІХ століття Пелагея Литвинова активно долучалася до громадського життя: допомагала притулкам, підтримувала жінок, відкрила початкову школу у Києві, де викладала власну «Азбуку для народних шкіл» — підручник, створений спеціально для українських дітей.
Але найважливішою справою її життя стало збирання української народної спадщини. Вона ходила селами, записувала пісні, легенди, перекази, описувала народні звичаї, змальовувала візерунки рушників, писанок, ткацьких виробів, орнаменти на кераміці.
У 1878 році видала працю «Південно-руський народний орнамент», а у 1900 році у Львові — книжку «Весільні обряди і звичаї у селі Землянці Глухівського повіту на Чернігівщині». Вона мріяла заснувати ткацьку школу, для якої власноруч замовила верстат і навчала на ньому жінок.
Пелагея Литвинова-Бартош була також членом-кореспондентом Паризького антропологічного товариства і Наукового товариства імені Шевченка у Львові.
Через понад сто років після її смерті, у 2019 році на Глухівщині, у рідному селі, відкрили музей її імені. На жаль, у 2023 році його пограбували невідомі, викравши старовинні рушники та сорочки.
Ім’я Пелагеї Литвинової-Бартош назавжди вписане в європейський науковий простір. Настав час і нам повністю усвідомити масштаб її праці, повертаючи в історію не лише ім’я, а й безцінний культурний код, який вона зберегла.

Від admin