Наприкінці XVIII століття на її місці була збудована кам’яниця, яку в 1845 році знищила пожежа. Згодом родина місцевих поляків Злоцьких відремонтувала будівлю, відкрила у ній аптеку і продовжувала свою справу до 1939 року, додає краєзнавець. Після будівля була націоналізована.
Власниками крамниці з ліками були Петро, Адам і Францішек Злоцьких. Оскільки навчальних медичних закладів не було, каже колишня працівниця аптеки Надія Цеслів, Злоцькі самі вивчили багато аптекарів. Після ухвалення Магдебурзького права почала розвиватися медицина, а з нею і аптечна справа. В XIX столітті в аптеці також надавалася долікарська допомога.
“У кінці XVIII–XIX століття в аптеках працювали лише чоловіки, бо ця робота вважалася трудоємкою. Пізніше почалася емансипація, і тепер в аптеках лише жіноча стать”, — каже фармацевтка Надія Цеслів.
Сама вона родом з Галичини, з чоловіком приїхала на Волинь у 1973 році після закінчення Львівського медінституту. Працювала рецептурем у курортній аптеці Моршина, провізором, завідувачкою ампульного відділу аптечного складу, а з 1983 по 2021 рік завідувала аптекою-музеєм. Нині — на пенсії.
Пригадує, коли 35-річною прийшла працювати в аптеку-музей, у ній працювали люди старшого віку. Зазначає, що особливість медзакладу в тому, що у ньому був ботанічний відділ, працівники якого заготовляли до 200 лікарських рослин. На їх основі виготовляла до 50 мазей, до 35 видів настоянок і сиропів.
“Основою для мазей були жири акул, свиней, корів, які зберігалися в штофах. Зараз основою для мазей є вазелін і ланулін”, — додає вона.
Аптека була і досі залишається дерматологічного профілю. Як пояснила фармацевтка, співпрацювала з лікарями обласного шкірно-венерологічного диспансера і виготовляла емульсії, мазі, пасти, розчини для внутрішнього і зовнішнього вживання за їх рецептами.
Пляшку мінеральної води почали виготовляти із 1935 року. Для цього на подвір’ї аптеки пробили свердловину глибиною 110 метрів до артезіанського колодязя. Звідти, розповідає фармацевтка, вода надходила в другий ярус підвалу, де її фасували, газували, заправляли сиропами, виготовленими на основі трав.
“У штаті аптеки до 40-х років була спеціалізована карета з візником і двома кіньми, які розвозили мінеральну воду заможним лучанам. Вже тоді був такий спосіб доставки”, — додала Надія Цеслів.
Зараз в музеї зберігаються гербарій лікарських рослин 1942-го, металеві ступки, ваги-мора, якими користувалися ще донедавна, та речі з кабінету власника аптеки.
“У цій аптеці працював Гілярій Червінський. Він навчив дружину аптечній справі. Вона товаришувала з родиною Косачів, які проживали недалеко від аптеки. Восени 1882 року Олена Червінська готувала ліки для хворої Лесі Українки, готувалися обезболюючі та бактерицидні мазі”, — додає фармацевтка.
Відвідувач Тарас у музеї вперше, однак каже, що його рідні приходили сюди за ліками.
“Колись тут замовляли ліки по рецептах, то зверталися. Є рецепти, які більш ефективні, на мою думку. Колись мої батьки зверталися. Для мене ліки брали”, — розповідає він.
Як будували аптеку-музей
Частина корпусу аптеки стоїть на масивних дворівневих підземеллях, що типово для забудови Луцька XVII століття, зауважує краєзнавець Олександр Котис.
“У цьому районі було дуже багато будівель із підземеллями. Зверху на них будувалися будівлі, не обов’язково, що вони збереглися до нашого часу. Бо те, що під землею, краще збережене, а будівля вже може бути пізнішою”, — каже краєзнавець.
Додає: аптека складається із будиночків, які тягнуться вглиб кварталу і виходять на вулицю Братковського. Там знаходиться двоповерховий будинок, який теж був складовою аптеки.
“Таких аптек-музеїв небагато. Є аптека-музей у Львові. У радянський час, коли створювалася аптека-музей, то частину речей з луцької перевезли туди”, — додає він.
Нині аптека працює як музей, із квітня тут реалізовуватимуть готові лікарські препарати. Чи виготовлятимуть в аптеці ліки – невідомо.
https://suspilne.media/