Виставка складається з трьох взаємопов’язаних частин: творів Гої, 23-метрового розпису від харківської дитячої артстудії Aza Nizi Maza, у якому серію Гої переосмислено як сновидіння про дорослішання вигаданої підлітки Франциски Талан, а також текстових рефлексій сучасних авторок, створених у межах відкритого опенколу.

Експозиція розгорнеться у чотирьох залах Музею Ханенків і триватиме з 3 квітня до 26 липня 2026 року.

У 2024 році під час підготовки до виставки «“7” — це “Мистецтво”: бібліотека Музею Ханенків» команда музею зробила важливе відкриття — у бібліотечному зібранні було виявлено два альбоми серії «Диспаратес» Франсіско Гої — третього та четвертого видань, що надійшли до бібліотеки в період між 1936 і 1953 роками. Ця знахідка продовжує історію інших графічних серій митця з колекції музею — «Капричос» і «Жахи війни» — та відкриває нові можливості для їх осмислення. Вона стає не лише приводом знову звернутися до спадщини іспанського художника, а й нагодою переконатися у винятковій майстерності та віртуозності Гої-графіка.

Після дослідження та атрибуції у 2026 році альбоми перевели до основного фонду, а саме до фонду графіки. Оскільки йдеться про різні видання серії, обрали два підходи до збереження: альбом третього видання розшили (окремо зберігаються 18 гравюр, титул і обкладинки), тоді як четверте видання залишили у первісному вигляді. Це рішення дозволяє водночас експонувати окремі аркуші й показати альбом як приклад видання графічної серії.

Композиції Гої із серії «Диспаратес» надихнули художниць і художників студії Aza Nizi Maza на створення 18 сновидінь Франциски Талан, що постають на виставці у вигляді двадцятитриметрового панно — «18 нісенітниць, або Сновидіння Франциски Талан».

Це збірка нічних марень у фарбах і словах, яка веде до головних запитань: Хто я? Де я? Для чого я? Героїня, Франциска Талан, виростає на межі — у прифронтовому місті, під тиском небезпеки. Вона вчиться чути не лише сирени й страх, а й можливість гармонізувати хаос непевності та знаходити простір для думок і мрій. Історія Франциски не є коментарем, доповненням або парафразом до серії Гої. Вона розгортається як низка зустрічей зі спогадами, страхами, надіями та прагненнями, спільними для багатьох українських дітей і підлітків.

Восени 2025 року команда Музею вперше звернулася до авторів і авторок, які працюють з текстами. До участі в опенколі було запрошено усіх охочих, хто був готовий створити особисту, есеїстичну, поетичну, дослідницьку чи іншу текстову рефлексію, присвячену графічним творам видатного іспанського митця. Учасниці відкритого опенколу відшукали для «Диспаратес» ті слова, яким довірили власні сумніви, мріяння та відкриття. Так тексти стали частиною експозиції.