Співкуратор виставки Володимир Уманенко розповів Суспільному, що ідея проєкту виникла поступово — від зацікавлення постаттю Соні Делоне до створення повноцінної експозиції.
“Ми не могли привезти оригінали з-за кордону, тому вирішили зробити омаж. Запросили саме одеських митців і дали їм можливість створити нові роботи, натхненні Сонею. Усе, що тут представлено, — створене з нуля за останні кілька місяців”, — зазначив він.
За його словами, виставка стала результатом колективної роботи та експерименту з формами й медіа.
“Ми не обмежувалися класикою. Тут є і батик, і сукні, і роботи, створені за допомогою штучного інтелекту. Це різні підходи, але всі вони — інтерпретація її ідей”, — додав куратор.
Від кераміки до штучного інтелекту: як побудована експозиція
Експозиція складається з кількох тематичних зон, що відображають різні напрями творчості Соні Делоне — живопис, текстиль, моду, дизайн і графіку. Окремі зали присвячені самій художниці: там представлені архівні фотографії, документи та пояснення її творчого методу.
Кураторка виставки Ганна Мороховська пояснила, що структура експозиції побудована навколо принципу симультанізму — ключового для Делоне.
“Ми намагалися показати ті медіа, з якими вона працювала. Це і кераміка, і фешн, і навіть реклама. Вона ще у 30-х роках використовувала неон в афішах — і про це майже ніхто не знає”, — розповіла вона.
За її словами, окремі митці настільки занурилися в тему, що фактично створили власні міні-виставки всередині проєкту.
Володимир Уманенко зазначив, що вплив Соні Делоне на мистецтво значно ширший, ніж може здаватися на перший погляд.
“Кажуть, що вона розфарбувала моду, але це лише частина її внеску. Вона здійснила прорив у поєднанні абстрактного мистецтва та повсякденного життя. До неї такого масштабу впливу в цій площині не було”, — сказав він.
Також він підкреслив роль Делоне як жінки в мистецькому середовищі початку ХХ століття.
“Вона була серед тих, хто зламав бар’єри. Жінок тоді не завжди сприймали як рівноцінних мисткинь, але вона це змінила — просто працюючи і створюючи”, — зазначив куратор.
Одеське коріння і “південна колористика”
Куратори та учасники виставки звертають увагу на зв’язок творчості Соні Делоне з її дитинством, проведеним на півдні України.
“У її біографії є описи цих перших років — кольори, світло, пейзажі. І це дуже відчувається в її роботах. Ця яскравість, сміливість кольору — звідти”, — розповів Володимир Уманенко.
Мисткині, які брали участь у проєкті, також вважають, що цей досвід вплинув на формування її стилю та художнього мислення.
Сучасні інтерпретації: від корсетів до цифрового коду
Учасниці виставки експериментували з різними формами та підходами. Художниця Катерина Білетіна розповіла, що працювала з орнаментами Соні Делоне у текстильному форматі.
“Мені запропонували створити роботу у вигляді корсета. Ми використали композиції, які передають її стиль — колір, геометрію, ритм”, — зазначила вона.
Художниця Марія Гончар працювала з цифровими інструментами та штучним інтелектом.
“Ми виходили з того, що якби Соня жила сьогодні, вона б точно використовувала нові технології. Тому ми створили ескізи за допомогою штучного інтелекту, а потім реалізували їх у матеріалі”, — пояснила мисткиня.
Окремі роботи поєднують текст, код і візуальне мистецтво, формуючи нові інтерпретації ідей Делоне.
Виставка, яку потрібно “читати довго”
У виставці взяли участь 22 митці та мисткині. За словами кураторів, відбір робіт був складним, адже через обмежений простір частину з них не вдалося включити до експозиції.
“Ми стикалися з тим, що доводилося обирати серед дуже сильних робіт. Іноді просто не вистачало місця, щоб показати все”, — розповіла Ганна Мороховська, кураторка виставки.
Куратори наголошують, що проєкт не обмежується лише візуальним сприйняттям і потребує часу для осмислення.
Виставка “Ода Соні” триватиме до 31 серпня та супроводжуватиметься екскурсіями і публічними подіями. Проєкт реалізували за підтримки культурних інституцій та партнерів із Франції.
