Перша писемна згадка про село Рукомиш Бучацького р-ну на Тернопіллі — 1379 р. У селі зберігся храм колишнього печерного монастиря (вважають, що перші ченці поселились тут наприкінці XIII ст., і заснували його за легендою, як і Почаїв, монахи Печерського монастиря). Мурована церква св. Онуфрія 1768 р. , освячена деканом о. Хадзинським; у ній зберігається скульптура св. Онуфрія Великого, яку датують XVIII ст. — і, як вважається, роботи самого Іоанна Георга Пінзеля або його школи. Треба сказати, що Пінзелю в Галичині і на Поділлі приписується багато скульптур, але саме в Бучачі скульптор одружився і ймовірно помер, тут найбільш ймовірно існувала його майстерня, тож місцеві скульптури Пінзеля і школи можуть вважатися найбільш автентичними (більшість з них забрано в різні музеї – ТОКМ, Львівську галерею ім. Возницького, але дещо лишилося). Церква нині належить до ПЦУ, перед тим – до УАПЦ, а історично збудована і належала до УГКЦ. Рукомиські скелі, в яких розташований печерний монастир, — геоморфологічне утворення, геологічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні. Це мальовничі травертинові скелі, що мають карстові порожнини. В одній з печер, додатково обробленій, влаштовано каплицю з шанованою копією Гробу Господнього. Територія Бучаччини, зокрема район долини річки Стрипа, де розташований Рукомиш, була ареною бойових дій під час І Світової війни, і стародавні печери, за легендою, використовувалися як укриття для місцевих жителів під час артобстрілів. Виїмки на скелях, чи природні, чи такі, що з’явилися під час бойових дій від обстрілів, нагадують лик Ісуса Христа. Легенда говорить, що мешканці, які укривалися тут, лишилися неушкодженими під час жорстокого артилерійського бою.

Місце дуже гарне і, очевидно, популярне як паломницький і туристичний маршрут, церква гарної старовинної архітектури, в інтер’єрі мало що лишилося старого, крім вже згаданої скульптури св. Онуфрія, пишно оздоблена різьбленням по дереву, справжнім і імітаційним вітражем і розписами вже в наші часи (якщо правильно пригадую, доклалися митці з Львова і Тернополя). Сюди варто приїхати і побачити на свої очі.

Олена Деревська