Понад дві тисячі експонатів. Саме стільки творів живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва зберігалися у Художньому музеї імені Архипа Куїнджі до повномасштабного вторгнення.
Сам музей відкрили у Маріуполі у 2010 році — у старовинній будівлі, яка сама була частиною історії міста. Там зберігалися декілька оригіналів робіт Куїнджі, а також полотна Івана Айвазовського, Миколи Глущенка, Тетяни Яблонської та інших українських митців.
Але під час оточення міста росіянами, частину колекції не встигли евакуювати, після окупації її вкрали загарбники. А сам музей знищила російська авіабомба.
Більше про те, як загарбники привласнюють українське – у рубриці «КультСходу».
Як весільний подарунок став музеєм
Художній музей імені Куїнджі у Маріуполі був однією із філій Краєзнавчого музею. Він розташовувався у старовинній садибі Гіацинтова 1902 року. Це дійсно була одна із найкрасивіших будівель міста в стилі модерн.
На початку ХХ століття голова Маріупольської земської управи Газадінова подарував цей будинок своїй доньці на весілля. Але після перевороту у 1917 році, його націоналізували. За часів СРСР ця оселя була і бібліотекою, і партійним архівом.
А коли почалася Друга світова війна, будівлю пограбували німецькі загарбники. Пограбували, але не знищили.
У повоєнні роки тут розміщувався аптечний склад. А у 1997 році Маріупольська влада підпорядкувала будівлю Краєзнавчому музею. У 2008-му тут почалися реставраційні роботи, і через два роки у місті з’явилася окрема картинна галерея.
На честь Куїнджі її назвали тому що художник народився у селі Карасівка, яке згодом стало частиною Маріуполя.
У колекції було 2 200 експонатів. Зокрема фотографії, документи, особисті речі Куїнджі і, найголовніше, — оригінали його робіт: «Осінь», «Ельбрус» та «Червоний захід».
«Музей ім. Куїнджі був у всіх путівниках і туристичних гайдах Маріуполя, сюди приїздили туристи й делегати. У музеї бували міністри культури різних країн», – – розповідала керівниця туристичного центру Маріуполя Христина Ханча.
Загалом в музеї було 10 залів загальною площею 300 м². У подальшому планували відкрити другу чергу музею, аби виставити для огляду більше експонатів.
Після «звільнення»
24 лютого 2022 року працівники музею разом з завідувачкою Тетяною Булі готували експонати до евакуації.
«Список робіт першочергової евакуації в нас був підготовлений заздалегідь, але все ж вторгнення почалося неочікувано. Уже о 8:00 ранку 24 лютого я була в музеї. Разом із колегами ми почали готувати експонати до евакуації, але Маріуполь був під обстрілами з першого дня. Для того, щоб правильно зібрати та вивезти таку кількість робіт, потрібен час. У нас його не було. Так само й не було наказу про евакуацію. Я завідувачка музею, таке рішення ухвалити самостійно не можу. Моя безпосередня керівниця Наталя Капусникова, директорка Краєзнавчого музею, запропонувала надійно сховати основні роботи колекції в секретному місці. Я обирала місце для сховища», – згадувала Тетяна Булі.
А вже у квітні того ж року стало відомо, що загарбники пограбували музей.
«У Маріуполі зберігалося сім оригінальних шедеврів, які, за попередньою інформацією, були передані окупантам директоркою Маріупольського краєзнавчого музею Наталею Капусниковою, яка знала точне місце таємного зберігання шедеврів та особисто передала все з рук в руки», – повідомляв у своєму Telegram-каналі тодішній радник міського голови Петро Андрющенко.
Крім оригіналів робіт Куїнджі росіяни вкрали й інші оригінали: Івана Айвазовського «Біля берегів Кавказу», Миколи Дубовського «Море» та «Ніч на Балтійському морі», а також роботу Григорія Калмикова — посмертний портрет Куїнджі 1910 року. А ще – бюст Куїнджі від скульптора Володимира Беклемішева, три унікальні ікони кінця ХІХ сторіччя, грецьке Євангеліє 1811 року та предмети декоративно-прикладного мистецтва. Все це росіяни вивезли до Донецька.
У січні 2026 року картини Куїнджі окупанти привозили на тимчасову виставку до Маріуполя. І вкотре наполягали, що його роботи – їхня спадщина. Мовляв, значну частину свого життя художник жив і творив у Петербурзі. І це дійсно так, але головним мотивом картин живописця завжди був саме український пейзаж і народився Куїнджі на території українського Приазов’я.
Серед найвідоміших його робіт – полотна з такими назвами: «Татарська сакля у Криму», «Чумацький шлях у Маріуполі», «Українська ніч», «Вечір в Україні», «Дніпро вранці» тощо.
«Влучили в саме серце»
21 березня 2022 року на будівлю Музею імені Куїнджі російські війська скинули авіабомбу. Тоді про це повідомляли і Маріупольська міська влада, і голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський.
На той момент у галереї зберігалися оригінали робіт відомих українських художників — Івана Айвазовського, Миколи Глущенка, Тетяни Яблонської та Михайла Дерегуса.
Після окупації росіяни відновили будівлю і з 2025 року почали проводити там свої пропагандистські виставки.
Водночас на вільній території України зберігають пам’ять про Куїнджі. Так, у 2023 році українська креативна агенція створила проєкт «Музей вкраденого мистецтва». Це сайт, де збирають цифрові копії українських пам’яток, які Росія знищила або викрала. І першою галереєю став саме маріупольський музей імені Куїнджі.