Останні загальномузейні виробничі наради в Національному музеї історії України, які особисто проводить видатна тичинознавка Т. Сосновська нагадують дивну суміш атмосфери палати психіатричної лікарні і базарної сварки. Спочатку й вона намагалась робити вигляд, що в музеї, і у неї особисто, все гаразд. А співробітники прикидались, що всім усе подобається. Останні пів року коли на директорку рясно посипались судові рішення про стягнення коштів, кримінальні справи та купа інших неприємних речей, терпіння, принаймні, робити вигляд, що все нормально, не вистачає. Тому подібні наради проходять у режимі публічних істерик генеральної директорки і безконечних закидів на адресу, як вона каже, «дуже маленької групи людей», яка заважає їй жити.
Група «підтримки» директорки в кількості однієї особи – заступник генерального директора з адміністративних питань Валерій Кісільов. Зазвичай, він оголошує про всі нововведення, авторкою яких, звісно, є Сосновська. Головне завдання всіх «заходів» полягає в створенні принципово неможливих умов не лише для роботи, а й для існування. Ким Кісільов є за фахом, не зрозуміло, принаймні, він не відповідає, але відомо точно, що не історик і жодного року в музеї не працював. Але, за розпорядженнями Сосновської, чого він в музеї тільки не організовував і не очолював – комісію зі створення архіву, комісію з розгляду процесу реставрації ойнахої (в результаті музей втратив найкращого реставратора), комісію зі звіряння бібліотечного фонду, численні комісії з перевірки роботи співробітників, атестаційну комісію, відповідав за створення центрів «роздруківки службових матеріалів музею» тощо. Людина за все береться, за все відповідає, не соромлячись демонструє повне невігластво і обмеженість, а заодно й повну втрату честі та совісті. На незручні запитання зривається на майже жіночий писк – у царині базарних жіночих гормональних істерик це реальна суттєва допомога Сосновській. Не будучи професіоналом у жодній галузі, цей діяч для виправдання власного існування у музеї та для забезпечення роботою підпорядкованого відділу документообігу, плодить гори безглуздих, неграмотних, суперечливих документів та створює безліч непотрібних «комісій». Усім професіоналам це створює нестерпні умови праці, зате Кісільов із «командою» забезпечений роботою та грошовою винагородою за кошт платників податків.
Остання новина з поля «комісійної» діяльності Кісільова – у музеї створена комісія з перевірки робочих місць щодо дотримання протипожежної безпеки. Очолює, звісно, Кісільов. Ну й перші «перли» від нього: комісія виявила, що на робочих місцях у деяких співробітників, можливо навіть наукових, і, звісно, в тих, хто не подобається гендиректорці, зберігаються… книги!!! І тут, як вбачає пан Кісільов, аж дві величезні проблеми. По-перше: вони не обліковані (не стоять на балансі музейної бухгалтерії??!!), а по-друге: вони, виявляється, в разі чого, добре горять…
Сосновська тут же прокоментувала – немає чого тримати на робочому місці книги, потрібно їх здати до бібліотеки і, якщо виникне необхідність, взяти звідти, а не обліковані книги забрати додому, або викинути… Нині музей живе очікуванням наказу про створення комісії з примусового вилучення не облікованих книг і створення центрів з їх зберігання…
Патріоти НМІУ.