24 грудня, коли цивілізований світ починав святкувати Різдво Господнє, на телеканалі ZIK в програмі HARD з Наталєю Влащенко, відбувалося «розп’яття хлопчика в трусиках». «Хлопчиком в трусиках» був діючий Міністр культури Євген Нищук.
https://www.youtube.com/watch?v=H6apwpOMfF0
Майже після кожного питання Міністр опинявся в незручній позі, і, щоб вийти з неї, потребувалась майстерність Заслуженого і Народного. Хоча, думаю, Станіславський би не повірив жодній репліці. Особливо кумедними були сценки про Олександра Светюху (головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції і взаємодії з правоохоронними органами), який відповідає за корупцію в Міністерстві та «упіймав» вже чотирьох- п’ятьох корупціонерів. Далі сліди корупціонерів губляться. Також втішно було почути, що у скандально популярної заступниці Міністра Тамари Мазур з наступного року відберуть можливість погоджувати нищення історичних зон. Очевидно, цим пояснюється гарячкова активність заступниці – встигнути побільше зробити. Чи зАробити?!- пише http://www.balpress.info
Також гарна промова була про гроші, які повинно буде отримати Міністерство наступного року, ефективно знімаючи кіно та талановито проводячи інші заходи з «освоєння». Хтось би повірив, а ми зі Станіславським – ні. У нас в розпорядженні – акти перевірок національних музеїв з вказаними збитками в кілька мільйонів, кримінальні провадження, як відкриті, так і ті, які різними мутними схемами закривались.
Зупинимось на двох музеях, якими «браво» керують дві одіозні особи – генеральна директорка Тетяна Сосновська та в. о. генеральної директорки Оксана Повякель. Це, відповідно, Національний музей історії України та Національний музей архітектури та побуту України. Обидві пані, до речі, призначені поза конкурсом.
Дві вибіркові перевірки, які охоплюють далеко не всю багатосторонню діяльність цих ситуативних попутниць, виявили збитків, завданих бюджету, більш ніж на чотири мільйони гривень. Складається враження, що фігурантки багатьох скандалів основним своїм завданням поставили якнайшвидше перекачати музейні бюджети до власних гаманців. На шляху до цього, звичайно, доводиться приборкувати працівників, які чомусь не розуміють, що основна задача музею – зробити заможним та щасливим його директора.
А тепер, Клава, про сумне. Ось сухі витяжки з нудних паперів, опублікованих у статті «Історичний музей завдав державі шкоди на 2 млн грн!», опублікованих на «Музейному просторі» http://prostir.museum/ua/post/40801
«Державна аудиторська служба, Північний офіс Державної аудиторської служби. Від 15.05.2918 № 26-04-14-14/4444 В лютому – березні 2018 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного музею історії України за період з 01.09.2016 по 01.02.2018… Ревізією встановлено, що керівництвом музею в порушення ст.. 97 КЗпП від 10.12.1971 № 322 – VIІІ не враховано порядок, визначений Положенням про преміювання співробітників Музею, що є додатком до Колективного договору… в період з 01.10.2017 по 31.12.2017р… чим завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на суму 2110,11 тис. Гривень (Два мільйони сто десять тисяч сто десять гривень) »(???!!!)
Після цих видатних «досягнень», думаєте, пані Сосновська відсторонена, якимось чином покарана? – Ні! Вона проводить «Школу музейних лідерів» (?!!)
Це що? Демонстрація того, як не потрібно робити? Ми могли би ще для цих прискорених «Курсів» запропонувати деякі доповнення. Назвати їх просто «Курси «Постріл в голову від Сосновської»», а до переліку лекцій включити такі: «Як стати музейним лідером за хабар», «Як в найкоротші терміни національний музей перетворити на районний будинок культури» «Моя боротьба з колективом», «Підсніжники, незаконне преміювання та інші лайфхаки» та інше.
Сумнівне лідерство пані Сосновській досить важко утримувати, маючи в опонентах не менш потужну фігуру , як в.о. генеральної директорки Національного музею архітектури в Пирогові. Пані Оксана Повякель за короткий термін в деяких напрямках навіть перевершила трирічні досягнення Сосновської. Знову, Клава, сухі сумні цифри: Перевірка державної аудиторської служби України за період з 01.01.2016 року по 01.07.2018 року, видано Акт від 03.03.2018 №04-20/13… «Усього встановлено порушень 1586786 грн (один міліон п’ятсот вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят шість гривень). Крім того, видатки на оплату праці та нарахування ТОВ «Маестро тікетс» системи послуг (агентської винагороди) за договором від 15.02.2016р на загальну суму 607427,10грн (шістсот сім тисяч чотириста двадцять сім грн) … порушення бюджетного законодавства оплата електроенергії та послуг зв’язку … встановлено покриття інших сторонніх осіб… що призвело до збитків 133214,95грн (сто тридцять три тисячі грн)»
А ось дещо цікаве: «в.о. генерального директора О. Повякель та головному бухгалтеру Сергієнко задані відповідні запитання. Станом на дату завершення (перевірки)відповідь від посадових осіб не отримано» (?!)
Маємо відповідь Держсекретаря Міністерства Карандєєва від 25.10.2018р. №5546/25/13-18: «… повідомляємо, що інформація про усунення порушень надана Мінкультові листом Музею від 15.11.2018р.». Ще пан Карандєєв рекомендує «при наявності доказів» звертатись до правоохоронних органів. Он воно що! Акти КРУ, виявляється, не докази. А працівники музею, за задумкою держсекретаря, повинні займатись оперативно-розшуковою роботою! Як, виявляється, все просто: вкрасти пару мільйонів, ревізорам нічого не пояснювати, а в Мінкульт написати листа. Оце – справжні листи щастя! Чи, можливо, разом з цим листом ще дещо заноситься міністерським чиновникам?
Як тут не розгулятись творчій натурі пані Повякель! До стандартного списку зловживань, як-от незаконне преміювання, розкрадання готівкових коштів, «підсніжники», або «мертві душі» – є ще цілий ряд творчих наробок. Пам’ятаєте анекдот, де Пєтька пропонує Чапаєву обгородити консерваторію колючим дротом і вишками з кулеметами – «Щоб консєрви не крали!». Паркан з «колючкою» за бюджетні кошти – є! Як належить, без тендеру, в компанії зі ще одним аферистом – бувшим заступником Науменком. Не вистачає вишок з кулеметами. Крім того, вітер та негода починають валити бутафорський паркан-експозицію «Спогади про ГУЛАГ».
І – як же без різдвяної феєрії від аферистів!
Віншування Святого Миколая. Про наступний сюжет дуже влучно висловився відомий персонаж з «Джентльменів удачі» Васілій Алібабаєвіч. Пам’ятаєте, «Шакал я паршивий…» – про дитсадок. З дітей, вірніше, з їх батьків збирають під дві сотні за «зустріч з Миколаєм». Втулюють подарунки, укомплектовані з урахуванням бізнес-інтересів керівництва. Зрозуміло, що захоплення у сучасних дітей ці пряники-магнітики не викликають. Далі – коротеньке дійство – за гроші. Ніяким чином не хочемо образити працівників Музею, задіяних у виставі. Вони чудово виконують ролі. Питання до пані Повякель та її «бригади»: Хто вам сказав, що цей примітив – рівень Національного музею?
Зрозуміло, що «музейна дитина» Оксанка Теодозіївна, ніколи не працюючи в скансені, та плутаючи історію скансенів, може думати, що це – просто місце, де нечесні ділки крадуть гроші, рубають ліс, піаряться в національних строях та без них. Але скажіть, будь ласка, звичайна дитина, не «музейна», якій просто куплять квиток в Музей просто неба, не побачить нічого? Ні різдвяних традицій, ні святково вбраних працівників музею?! То це, пані Оксано, не скансен, тим більше, не національний. Це – те, в що ви його перетворили. А примітивне дійство рівня сільського весілля, та ще й за шалені гроші, яким «керує» тітка, що перед тим торгувала пластиковими вікнами, з дипломом заочного «Поплавка» ( заввідділом народного мистецтва – Інна Кукліна ) – так і називається – «розвод». А ви – «феєрія, феєрія!».
Повернемось до наших «хлопчиків в трусиках». Цікаво, що відбуватиметься швидше: Міністерство тягтиме кошти з Держави (З наших з вами кишень, шановні), чи пилососи типу сосновських-повякель ( а таких у мінкульті є достатньо) викачувати їх далі у власні кишені?
Ми цінуємо Євгена Нищука за його громадянську позицію під час Революції гідності, захоплюємось ним, як актором. Але використовувати його, як ширму для фінансових та кримінальних оборудок вважаємо неприпустимим. Можливо, пану Євгену час повністю змінити команду? Для європейської країни такий Мінкульт – ганьба. Або повернутись в театр. Бо на обрії намалювався ще один артист – той вже хоче стати Президентом. Боже, не дай перетворити нашу країну на Дев’яносто п’ятий квартал!
Грицько Корсун