Як важко коментувати психічні збочення. Що там відбувається в голові психічно хворої людини – невідомо. Там суцільний морок…Але якщо це збочення набуває соціального характеру та ще й транслюється на весь світ одним із найрейтинговіших каналів – це вже діагноз для суспільства. Скоріше всього, невиліковний.
Потім, згідно Вікон Овертону, коли неможливе переводиться в розряд можливого, почали сміятися над тим, чого не допускає загальнолюдська мораль – над фізичними вадами людей, над дефектами їх мовлення, особливостями їх поведінки…
Але й цього згодом здалося мало – і ось уже в епіцентрі нещадного висміювання опинилася культура цілого народу, його національний характер, одяг, мова…
Мені весь час здавалося, що це просто певна провокація купки зухвалих людей з метою дізнатися межу нашого терпіння – коли ж нарешті ми зрозуміємо, що давно перейдено всілякі межі і поставимо циз блазнів на місце.
Але, схоже, що все відбувалося за класичними канонами психіатрії – коли божевільний не здатний визнати, що він божевільний, а навпаки – це весь світ довкола нього зійшов з розуму…
Отож, я стверджую, що наше суспільство психічно хворе. Хворе до такої міри, що ніколи не зможе цього усвідомити і визнати. І найулюбленіші розваги цього суспільства – є мерзенними збоченнями з точки зору здорової психіки.
І ось останній факт, який є апофеозом цього жахливого анамнезу нашої психічного нездоров”я.
І не треба тут говорити про сатиру у бік можновладної особи з команди колишнього Президента. Сатира – це жанр МИСТЕЦТВА, побудований на певних естетичних і моральних засадах.
Те, що подавалося зі сцени, було демонстрацією якогось гидкого і пафосного перфомансу: якби, приміром, якийсь божевільний на сцені привселюдно спорожнявся, а потім поїдав своє лайно, пригощаючи ним глядачів….
Приблизно, таку огиду викликає цей жахливий номер.
Але найганебніше те, що для цього сеансу копрофагії вивели на сцену артистів Національного Академічного Народного Хору Вірьовки – уславленого колективу зі світовою славою, який є гордістю і втіхою України. І ці, немовірно красиві українські жінки і дівчата в національному вбранні, згодилися взяти участь у цьому ритуальному публічному знеславленні української пісні.
Отож, ми, всі разом, подолали ще одну відмітку падіння в безодню. І не помітили цього. Біс із нею, з цією копрофагією. Що нас чекає далі в кварталі? Інцест? Зоофілія? Некрофілія?
Сміятись, так сміятись!