Звідки взявся звичай цокатися келихами?

  • admin
  • 04.04.2020
  • Коментарі Вимкнено до Звідки взявся звичай цокатися келихами?

Промовляючи тост, у нас, та й у всьому світі заведено цокатися келихами. Цей жест став своєрідним застільним ритуалом, відпрацьованим до автоматизму. Але яка історія походження такого звичаю? Спробуємо розібратися.

Виявляється, «цокання» сягає своїм корінням в далеке минуле, коли люди вірили в злих духів, демонів і нечисту силу. Тоді вважали, що періодично потрібно відлякувати демонів та іншу нечисть, б’ючи в бубон або в що-небудь, що видає гучні звуки. Кубки, з яких пили вино, в той час були металеві, тому добре «звучали» при ударі і могли відігнати демонів, які обов’язково були присутні на бенкеті, і могли влетіти у відкритий рот тому хто випиває. Не випадково, в минулі століття люди ще й хрестилися перед тим, як випити. Це також робилося для відлякування нечистої сили.

За часів короля Артура і лицарів круглого столу було заведено цокатися всім разом, що символізувало загальну дружбу і повагу.

Йшли століття, змінювалося життя, і виникали все нові і нові причини цокатися келихами з сусідами по застіллю. Однією з таких причин був страх бути отруєним. Звичайно, це спонукало цокатися знатних людей, оскільки серед простого люду отруєння отрутами не практикувалося. А ось серед знаті кулуарні інтриги, плітки, і підступні вбивства були не в дивину. Отрута була одним з улюблених способів усунення ворога, оскільки вона була доступною, її було легко сховати і так само просто підсипати в келих недругу. Потрібно було лише дочекатися початку якоїсь гулянки, а цього тоді було вдосталь!

Саме в цей час традиція цокатися келихами стала, можна сказати, обов’язковим атрибутом застілля серед знаті. Цокатися потрібно було так, щоб вино з келихів вихлюпувався і перемішувалося. Цим люди показували, що їх помисли чисті, та й вино в їх келихах не отруєне. Чим сильніший удар келиха об келих, тим більше довіри викликає людина.

Якщо ж хтось із присутніх відмовлявся цокатися з ким-небудь, то він відразу ж потрапляв у «чорний список». Це означало, що він або не поважає людину, яка запропонувала йому цокнутися келихами, або знає, що вино в її келиху отруєне. У будь-якому випадку ця людина втрачала довіру до власної персони.

Також нерідко перед цоканням пропонували помінятися келихами.

У наші дні в нечисту силу мало хто вірить, та й підсипаної в келих отрути не бояться, але традиція цокатися келихами залишилася. Цокаються і келихами з вином, і з горілкою, і навіть здоровими кружками з пивом!

А в деяких африканських країнах цокання келихами замінюють дзвоном в дзвіночки. Захотів хильнути чарку – подзвони в дзвоник, віджени духів і пий на здоров’я!

Різні народи цокаються по-різному. У китайців, наприклад, цей нехитрий ритуал обріс всякими умовностями. По-перше, келихи зі спиртним потрібно тримати двома руками, що показує повагу до «товариша по чарці». Фужер більш статусної людини повинен розташовуватися в момент «удару» вище, ніж фужер його менш поважного партнера. Якщо ж більш успішна людина хоче бути великодушною, вона може опустити свій келих на один рівень з келихом іншої людини.

В Швейцарії в момент цокання заведено дивитися в очі своєму візаві, назвати його ім’я і лише потім випити.

Є певні правила етикету під час цокання, загальні для багатьох країн. Келих жінки завжди знаходиться вище келиха чоловіка, незалежно від статусу. Келих начальника також завжди вище келиха підлеглого.