Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського має багатющий досвід музейної роботи, який напрацьовувався десятками років.

Водночас музейники намагаються повною мірою використовувати новітні можливості. Серед іншого, тут розробили й реалізовують проєкт «Музейна бібліотека – відкритий простір». Виграли конкурс, який проводить Асоціація органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати – Україна» в рамках Програми підтримки ініціатив місцевих карпатських громад за фінансової підтримки обласних рад Західного регіону України.

По суті, це продовження тривалого шляху створення і розбудови національно зорієнтованого інформаційного поля. Ще у 1880-х роках у Коломиї створили товариство з побудови українського «Народного дому». Вже тоді, серед інших видів діяльності цієї установи, було передбачено формування бібліотеки, призначеної для піднесення освітнього рівня і національної свідомості громадськості. Зі створенням при «Народному домі» музею «Гуцульщина» (1926), який став основою нинішнього Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського, формувалася не лише збірка творів народного мистецтва, сакрального та світського малярства, а й бібліотека. Було зібрано багату колекцію книг народознавчого характеру різними мовами, твори художньої літератури, різноманітну документацію з життя регіону. З цим приміщенням пов’язана історія постання ЗУНР і боротьба за національну і державну незалежність. Більшість із зібраних тут документів і видань було втрачено в 1950-х рр. у ході цензурних «чисток» (а насправді – цілеспрямованого знищення об’єктивної українознавчої інформації).

Ті книжкові і періодичні видання, які вдалося зберегти, було доповнено в наступні роки. Таким чином до періоду української державності в музеї вдалося зібрати найкращі з тогочасних видань за профілем музею: мистецькі альбоми, каталоги, наукові праці, комплекти фахових видань.

Тут представлено твори художньої літератури, зокрема й видання українських класиків ХІХ–ХХ ст., в яких ідеться про наш регіон. Музейна колекція цінна цілою низкою рукописних та друкованих книг (найстаріші з них належать до ХVI ст.). Багато праці музейники доклали, аби в добу суспільно-політичних перемін кінця 1980-х – початку 1990-х років, а також у час постання і розбудови Української державності, поповнити книгозбірню новочасними виданнями з проблематики музею: фольклористика та етнографія, народне декоративне вжиткове мистецтво, історія українського образотворчого мистецтва, теорія і практика сучасного музейництва тощо. Разом з тим, вдалося відшукати і купити для музейної збірки раритетні видання дослідників карпатського регіону з ХІХ ст. (багатотомники «Песни Галицкой и Угорской Руси…» в записах Якова Головацького, працю Оскара Кольберга «Pokucie», «Записки НТШ» та інші). Окремою сторінкою поповнення музейної бібліотеки є співпраця із зарубіжними дослідниками. Так з’явилися комплекти видань, здійснених польськими та австрійськими дослідниками Карпат, а також Музеєм української культури у Свиднику (Пряшівщина, Словаччина). Поповнення збірки стало можливим і завдяки співпраці з Українським музеєм-архівом у Клівленді (США), Австрійським музеєм народного мистецтва у Відні, Опольським музеєм села, Краківським, Вроцлавським, Варшавським етнографічними музеями. Впродовж кількох років Музей підтримує тісні контакти з Юрієм і Вірою Наконечними зі США, які з-поміж багатьох інших установ обрали саме Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського як місце для зберігання понад п’ятитисячного зібрання бібліотеки українських діаспорних видань. Загалом бібліотека Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського налічує близько 14 тисяч примірників книг. Окремо слід сказати про періодику: тує є понад сім сотень фахових журналів, а також більш ніж дві сотні комплектів газет, окремим з яких уже минуло півтори сотні років. У музеї зберігаються багаті матеріали з історії культурно-мистецького життя і громадсько-культурних рухів кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. Фото-, аудіо- та відеоматеріали, присвячені народному і професійному мистецтву. Звісно, тісне бібліотечне приміщення не може все це вмістити, а головне – дати належний доступ до цих скарбів. Тому й було розроблено проєкт «Музейна бібліотека – відкритий простір». Музей отримав для розширення площі бібліотеки історичне приміщення кінця ХІХ – початку ХХ ст. Та перенесення в нього книгозбірні вимагає витрат. Для того, аби музейна бібліотека стала своєрідним науковим центром не лиш для фахівців Музею, а й для ширшого кола відвідувачів, її потрібно оснастити сучасним комп’ютером, сканером-ксероксом, доступом до мережі Інтернет тощо. Усе це дасть змогу робити копії, а також влаштовувати дистанційний доступ до рідкісних видань, вести діалог з читачами. Поєднання традиційних і сучасних технологій сприятиме зростанню ефективності роботи бібліотеки, поглибить її віддачу. Музей прагне, щоб бібліотечний ресурс став доступним для якнайбільшої кількості користувачів, а сама бібліотека перетворилася на сучасну інформаційну платформу. Уже виготовляють спеціально розроблені для книгозбірні меблі, а серед них і меблі для дитячої зони. Складено перелік паперових, фото- та відеодокументів і видань зі збірки Музею, доступ до яких можна буде отримати в електронному виді. Триває формування і наповнення електронного каталогу; в перспективі – розробка різноманітних тематичних бібліографічних покажчиків тощо. Бібліотеку переносять у нове приміщення. Працюють над наданням бібліотечним кімнатам функціональності, затишку, а водночас – гуцульсько-покутського колориту. Бо ж не так просто перетворити традиційний бібліотечний заклад – на сучасний інформаційний центр, сформувати новий образ бібліотеки. Все це має розширити інформаційний потенціал, здавна закладений у природі бібліотеки як центру накопичення і введення у суспільний обіг інформації. Така робота відповідає загальним тенденціям розвитку Карпатського регіону, зокрема й щодо підвищення мотивації молоді на збереження місцевих традицій; інвентаризації та оцифрування об‘єктів культурної спадщини тощо. Загалом багато зроблено, але й немало ще треба зробити, аби музейна бібліотека стала насправді відкритим простором, зручним і доступним.

Микола Васильчук