Кримські гончарні баклаги VIII – початку X ст.

  • admin
  • 25.02.2021
  • Коментарі Вимкнено до Кримські гончарні баклаги VIII – початку X ст.

В експозиції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського представлені кримські гончарні баклаги VIII – початку X ст. Одна зі знахідок О. К. Тахтая з розвідок 1926 р. в околицях с. Новоселівки на Орчику та випадково виявлена 1960 р. під час будівельних робіт на залізниці у с. Зінці на Ворсклі.

Баклага (різновид фляги, від тат. баклак – «посуд для води») — це порівняно невелика пласка дорожня посудина з вузькою короткою горловиною, ручками, інколи вушками для продівання мотузки чи ременя з метою транспортування чи носіння на поясі.

Новоселівська баклага (ПКМ ВК 226, А 224, ст. № 292) репрезентує виразний зразок продукції кримських гончарних майстерень VIII – поч. Х ст., що знайшов використання у побуті кочового населення на північно-західних степових і передстепових кордонах Хозарського каганату, край межі з територією, зайнятою лісостеповим сіверянським населенням. О. К. Тахтай, який вивчав походження баклаг, розглядав їх як специфічний неаланський тип посуду східного (південного) походження, пов’язаний із тюркським або угорським елементом у салтівській культурі.

Баклага із Зінців (ПКМ ВК 17162, Кс 1480) має в цілому аналогічну із вище описаною форму, відрізняючись наявністю невеликого формувального виступу в центрі на зовнішньому лицевому боці. Верхня частина посудини увінчується невисокою горловиною з відігнутим і зрізаним зверху вінцем, під яким та до своєрідних «плічок» ободу тулуба прикріплені вигнуті майже під прямим кутом невеликі ручки-вушка овального перетину, із зовнішнього боку декоровані заглибленим поздовжнім жолобом. Відмінністю від попередньої баклаги є більш ввігнуте «денце» циліндричної частини тулуба – боку посудини – із загладженими відбитками формувальної підставки та вирівнювання.

Таким чином, представлені в музейному археологічному зібранні гончарні кримські баклаги VIII – поч. Х ст. з Новоселівки в Пооріллі та Зінців у Поворсклі свідчать про пересування кочівників хозарської доби передстеповими просторами історичної Полтавщини за Ворсклою і вздовж берегів Орелі.

Калініна Є. А. – старший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу археології.
Супруненко О. Б. – директор Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського

http://pkm.poltava.ua