Кролевецьке ткацтво -нематеріальна культурна спадщина України

  • admin
  • 21.02.2021
  • Коментарі Вимкнено до Кролевецьке ткацтво -нематеріальна культурна спадщина України

Той, хто хоча б один раз побував у мальовничому північному Поліссі України, незалежно від пори року, назавжди пам’ятає чудові краєвиди, які дарує мешканцям та гостям Кролевецького району Сумської області ця благословенна Богом земля, яка лише на 1,3 тис. кв. км сконцентрувала у собі красу та довершеність природних дарів і людських талантів.

Майже з моменту заснування міста Кролевця 1601 р. серед міщан та мешканців навколишніх сіл широкого поширення набув промисел ткацтва рушників (а не традиційної ручної вишивки їх), одухотворених віддзеркаленням навколишньої природи, що втілився на полотні в ошатні декоровані композиції.

Серед незначної кількості історичних джерел поширена думка про те, що першою майстринею, яка у 1639 р. започаткувала оригінальну на той час технологію виробництва тканих кролевецьких рушників була жінка Андріїха, яка разом зі своїми чотирма синами займалася цим промислом.

Серед регіонального різноманіття українських рушників кролевецькі, найперше, виділялися своєю незвичайною, оригінальною особливістю колористики, власною ритмікою узорів, багатством орнаментів, самобутністю форм, що через поєднання червоно-білих кольорів стали знаменитими на увесь світ. Усе це в комплексі дає змогу виділити їх в окрему стильову групу.

Хто і коли вперше запропонував таку колірну гаму точно не відомо, однак більшість дослідників кролевецького ткацтва (М. Мусієнко,
А. Кибальчич, Є. Спаська, А. Карась та ін. ) схиляються до думки, що на такий вибір вплинули природно-етнографічні особливості краю.

Доступним матеріалом для рушникового ремесла були коноплі та льон, що вирощувались у досить великій кількості на Кролевеччині. А от використання червоного кольору, ймовірно, пов’язують із фарбуванням ниток червцем (комахи фіалково-чорного кольору – Coccus іllіcіs), що жив на листі дуба. Їх збирали у червні, сушили і виробляли червону фарбу всіх відтінків (від яскраво-червоної до темно-бурої). Крім того, фарбу добували з коріння марени, крапу (Rubіa tіnctorum), які висушували та перемелювали на порошок.

Неодноразово робилися спроби простежити розвиток ткацтва на Кролевеччині, однак результати засвідчували про брак археологічного матеріалу. Свого часу проводилися розкопки на лівому березі річки Реть (нині – це мікрорайон м. Кролевець «Подолове»), де знайшли напівземлянку ранньослов’янського часу V – VII ст., а в ній – прясла. Ця знахідка є свідченням розвитку ткацького ремесла в цьому регіоні з давніх часів.

Семантика кролевецького тканого рушника

Серед знакових семантичних особливостей кролевецького тканого рушника варто виділити оригінальність та неповторність орнаментально-композиційного декорування виробів білим тлом, що виокремлювався прямими або ламаними горизонтальними червоними лініями. Дослідники вбачають в цьому зв’язок з традиціями трипільської культури, які возвеличували Землю, як основне джерело шанування та сакрального символізму хлібороба-творця.

Оздоблювали свої витвори мистецтва кролевецькі жінки-ткалі та чоловіки-ткачі, що теж можна віднести до феномену, широкими поперечними смугами орнаменту з сюжетними акцентами типу медальйонів по краям рушника, які йшли прямою або ламаною лінією, розміщеною в кілька рядків.

Як зазначає дослідниця Л. Сєрих, із наближенням до середини рушника напружений ритм орнаментальних смуг зменшувався, і розміщені в центральній частині полотна смужки, переходили у вільне тло.

Кролевецьким рушникам притаманна строга ритмічність фрагментів у композиціях, симетричність зображення, чітка система червоних форм на білому тлі, чергування орнаментальних мотивів із горизонтальними смугами. А тому, на кролевецьких рушниках переважає орнаментальна композиція над фоном. На білому, рідше червоному тлі густо насичено ткався ошатний орнамент.

У більшості тканих виробів відсутня кайма, подекуди можна зустріти по кілька прямих і зигзагоподібних смуг, від яких відходили різної форми розетки. Зустрічаються й написи, до прикладу: «1873 года місяця Августа 31 числа. Робив П. Бідний» або «Г. КролевецЪ» та ін.

Важливим атрибутом кролевецької орнаментики є «Дерево життя», що символізувало вічний міфологічно-духовний зв’язок минулого із сучасним, явищ природи з буденним життям людини, які гармонійно перевтілювались в образ жінки-матері – Богині Берегині.

Берегиня на кролевецьких рушниках – це мати-природа, яка є основною субстанцією творення всього живого, а підняті догори віття-руки (уподібнення Оранти), символізують можливість здійснювати чарівний помах-засів землі-годувальниці, відображених прямими лініями, – це захист, оберіг, гармонія.

Особливий енергетичний посил концентрується у восьмипелюстковій розетці або квітці – знаку Сонця. Ромбічні знаки – символи плодючості та земних щедрот. Основне орнаментальне навантаження рушників зосереджувалося на нижніх площинах полотна і переходячи до центральної частини графічно перетікало у монументально-декоративні образи «Дерева роду», Богині-Берегині, орлів, півників, монастирок (силуетів храмів), вітряків тощо.

Наші пращури здавна вірили в те, що зображуючи птахів, качечок, півників (їх голівки, крила, лапки), майстри закликали в дім щастя, добробут, впливали на родючість землі та відвертали всілякі негаразди.

Особливе місце на тканих полотнах посідав півень – сакральна птаха української міфології, що символізувала пошану до бога грому й блискавки – Перуна. Саме півню належала місія пробудження людей кожного дня для початку щоденного, але нового світобуття. Тому зображуючи його на рушниках, майстрині бажали світлої і щасливої долі майбутнім власникам виробу та захисту від злих сил.

Донині дискусійним залишається питання, пов’язане із зображенням двохголових орлів на витканих полотнах.

Місцевий краєзнавець А. Карась стверджує, що це пов’язано із територіальною приналежністю Кролевецького повіту до Чернігівської губернії, на гербі якої й були орли. Інша версія засвідчує про те, що майстриня таким зображенням підтверджувала свою грамотність і розуміння (толок) у царських грошах, які «ходили» і в Кролевці. На монетах, як і на рушниках, гербовий орел мав специфічний малюнок, який нумізмати називали як «орел з розпростертими крилами» (подекуди, зустрічалися орли й з опущеними крильми як знак смирення).

Разом з тим, етнограф-археолог Х. Вовк тлумачить зображення орлів на кролевецьких рушниках як синтез зображень російського державного й візантійського архієрейського (церковного) орла. А оскільки рушники були і є частиною церковного начиння, то це поєднання відображало взаємопроникнення світського й духовного життя в ужиткові речі. А. Карась переконаний, що не варто проектувати цього птаха на російський державний герб. Ці орли «перелетіли» на рушники як символи архієрейських відправ, які використовувались під час літургії.

Працівники Музею кролевецького ткацтва міста Кролевця мають свою позицію щодо цього і пояснюють її як символічні весільно-обрядові обереги, які «орликовими» ставали через поєднання чоловічого і жіночого начала (таке собі специфічне кролевецьке «Інь» і «Янь»), при цьому не забуваючи зобразити пташок, качечок, сонця поряд як прогнозування щасливого подружнього життя, вдалого сімейного господарювання.

Вся орнаментальна композиція рушників, незалежно від тематики зображень, в цілому мала упорядковане декорування, що підтверджувало гармонізацію світобудови українця зі своїм духовно-сакральним та побутово-господарським сенсом буття.

Рідкісними серед старих рушників були такі, що виконувались унікальною технікою двохстороннього малюнку, яку називали «під парки». З кінця ХІХ ст. ця техніка вже майже не застосовується і рушники стали однобічними.

Характерною особливістю кролевецьких рушників є використання традиційної техніки перебору з ремізно-човниковим ткацтвом.
Цей вид ткацтва пов’язаний із введенням багаторемізного ткацького верстата, кількість ремізок якого доходила іноді до 12–16.

Наприкінці ХІХ ст. ткацький верстат прикрашав майже кожну кролевецьку оселю. Навіть за радянських часів у багатьох сільських хатах у зимову пору року невтомно працювали над створенням кролевецьких шедеврів натруджені за літо, жіночі руки.

Ось таким, самобутньо-оригінальним виявився феномен реалізації високої майстерності народного ремесла Кролевеччини, що прославив цей край далеко поза його межами.

 

Вироби майстрів кролевецького ткацтва вже кілька століть приваблюють своєю красою та урочистістю. Вони і нині залишаються невід’ємним атрибутом місцевих свят та символом краю. З 2018 року кролевецьке переборне ткацтво включене до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

http://museum.sumy.ua