Посуд з венеціанського скла знаменитий у всьому світі і вже понад 700 років є фірмовим знаком цього унікального міста – з того часу, коли у XIII столітті венеціанці привезли з Константинополя рецепти виготовлення візантійського художнього скла. Це дало поштовх до розвитку нових технологій. Центром виробництва скла став острів Мурано поблизу Венеції, куди наприкінці XIII століття були переміщені всі скляні майстерні. Мурано був своєрідною державою всередині держави: тут була своя адміністрація, свій суд і навіть монета, а 1445 р. острів мав власного посла у Венеції, який представляв інтереси майстрів-склодувів. Цікаво, що їм надавалися особливі привілеї, наприклад, дочки відомих майстрів мали право виходити заміж за венеціанських патриціїв та їх потомство зберігало усі дворянські титули.

Свого розквіту муранське скло досягає у XVI столітті, коли форми судин, неймовірні рішення і краса скла вражали уяву. Одним з його численних різновидів було молочне скло з білим або блакитним відтінком, яке отримували за допомогою домішки окису олова. Саме з цього скла й зроблена наша ваза, але в іншу епоху.

Після окупації Венеції французькими військами на початку XIX століття виробництво скла практично припинилося, багато майстрів покинули місто і старовинні технології були втрачені. Відродження муранського скла почалося тільки в середині XIX століття завдяки ентузіазму Антоніо Сальвіаті (1816-1890), адвоката з Віченци. Його первинним завданням було відродити мозаїчну техніку, якою завжди славилася Венеція. Підприємство вдалося цілком, і фабрика Сальвіаті незабаром стала відома в усій Європі.

Згодом Антоніо Сальвіаті розширив свій бізнес і почав поряд з виготовленням смальти для мозаїки виробництво тонкого артистичного скляного посуду за традиційними венеціанськими технологіями. За короткий термін вдалося воскресити складну старовинну техніку і поставити на потік виробництво виробів зі скла, які відрізнялися високим художнім рівнем. Таким чином, муранське скло стало доступним багатьом, а не тільки найбагатшим і знатним.

Особливим успіхом користувалися вироби, виконані за моделями епохи Відродження – надзвичайно тонкі, стрункі по формам келихи і вази з ідеально прозорого скла. Типовими виробами цього періоду були вази у вигляді широкої чаші на вузькій довгій ніжці, прикрашеної декоративними елементами у вигляді квітів і волют. Вишукана ваза для фруктів з колекції музею – з їх числа. Подібні вази можна побачити на картинах венеціанських художників XVI століття.