Світлина з колекції чеського дослідника Франтішека Ржегоржа, яка пролежала в запасниках більше 100 років. Аналогів деяких експонатів колекції немає навіть в Україні. Франтішек Ржегорж — чеський етнограф, дослідник українського народного побуту, народної медицини і фольклору. У 1890-ті роки подорожував по Галичині.
На світлині степ навкруги, чи це дійсно Галичина ? Є припущення, що це відомий карпатський степ – Панталиха. Нерозораний степ у межах якої збереглися рідкісні лікарські трави (!) які власне і досліджував Ржегорж.
Що цікаво, у дитини ніженьки босі, але в кожусі. Кажуть що так до перших холодів. Ось як загартовувалися в давнину, у хляпу. Хляпа – негода, коли цілий день моросить дощ, може бути що дощ з снігом.
СОЛОМ’ЯНИЙ “ДОЩАР”
такий собі девайс від дощу, на відміну від парасольки. В італійській мові parasole — утворено від слів parare /захищати, і sole /сонце.
В Галичині парасолю називали Розчепиркою, інколи Цера́та, з лат. cerata — “натерта воском”, тобто навощена тканина, на одну чи обидві сторони якої нанесено воскове, або з висихаючих рослинних олій покриття. Для церати застосовують гладкі тканини. Тож, у негоду носили капелюх-парасолю.
Повернемось до дощовика, що на світлині. Такий собі пристрій схожий на “острішницю”, тобто стріху. Стріха до речі з литовської stríegti “крити соломою”.
Для “дощара” використовують очерет або солому. Залежно від напрямку колоскової частини розрізняють “острішок під волоть”, коли спрямовані колосками догори, і “острішок під гузир”, коли спрямовані колосками донизу. Китиці в’язали пізно восени, солома тоді набирала вологи і втрачала первісну ламкість. Околот брали руками, формували в місці колосся головку, згинаючи стебла, витягали жмут соломи, скручуючи з нього перевесло й обмотуючи ним за годинниковою стрілкою стебла під колосками. Обмотавши перевесло, кінець його просилювали під виток і витягали вниз паралельно стеблам.
Що цікаво, в селі навіть горобців називали подстре́шниками, бо вони завжди жили під стріхою. Прислів’я: “І горобець свою стріху має”, або підійде для дитини що в руці тримає батіг – “Своя стріха – своя втіха”.